СТАРИЙ КАЛУШ

Діяльність ОУН-УПА у Калуському районі

ОУН-УПА у боротьбі за незалежність України Живачівський А. І.



ОУН-УПА у боротьбі за незалежність України

 

 

Живачівський А. І.

 

 

Калуш, 2004

 

 

Зміст

ВСТУП

I ОУН-УПА У БОРОТЬБІ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

1 Створення ОУН

 

2 Діяльність ОУН

3 Створення і діяльність УПА

II ОУН-УПА НА КАЛУЩИНІ

1 Бойові дії УПА на Калущині

 

2 Герої Калущини

III СПОГАДИ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ УПА - С. ПЕТРАША

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

 

 

 

ВСТУП

 

 

З кінця 20-х років і до середини 50-х XX ст. на території Західної України масовою підтримкою користувалася Організація Українських Націоналістів. Вона охоплювала широке коло діяльності: здійснювала атентати, саботажі спрямовані проти польського уряду, розголошувала правду про жорстоку діяльність Польщі на західноукраїнських землях, вела широку пропаганду серед населення. Спочатку II світової війни вже після розколу, ОУН-Б формує у складі німецького вермахту два українські легіони: "Нахтігаль" і "Роланд". А з початком німецьких репресій до українського населення ОУН-Б починає створювати УПА. Майже протягом десяти років УПА бореться за українську незалежність.

Проте в наш час не так багато відомо про ОУН-УПА. Це пояснюється великою конспірацією ОУН, замовчуванням правди радянським урядом та нищенням органами НКВД членів ОУН. Також до цього часу не відкриті архіви КДБ. Тому потрібно збирати інформацію про ті часи в учасників визвольних змагань ОУН-УПА. Можливо багато не відомих фактів діяльності ОУН-УПА стануть відомими.

І ОУН-УПА У БОРОТЬБІ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

 

 

1 Створення ОУН

 

 

Після втрати незалежності України у трагічні 1917-21 рр. колишнім старшинами УСС і УГА була створена Українська Військова Організація на чолі з С. Коновальцем. Вона вбачала себе зародком "армії в підпіллі" і планувала далі боротись за самостійність радикальними методами. Члени УВО на Західній Україні проводять численні атентати, саботажні акції, спрямовані для того, щоб під поляками "земля горіла" [10, с. 248]. Проте вже з 1925 р. УВО починає втрачати популярність. Тоді керівництво УВО йде на зближення з націоналістичними організаціями. З 28 січня по 3 лютого 1929 р. у Відні проходить І Конгрес Українських Націоналістів. На КУНі беруть участь такі організації: СУНМ, ГУНМ, ЛУН і УВО. 2-го лютого шляхом об'єднання цих організацій створюється ОУН, на чолі з Є. Коновальцем.

 

2 Діяльність ОУН.

 

 

Зразу ж після створення, ОУН розгортає широке поле діяльності. Головними принципами її діяльності були: 1) політика просвіти народних мас із формулюванням головної мети – Відновлення Самостійної Соборної Української Держави; 2) нарощування все нових і нових саботажів і атентатів проти поляків, з метою посилення страху серед окупантів; 3) розгалуження і зміцнення організаційної і керівної політичної мережі ОУН з метою конспірації і посилення впливу на маси; 4) постійне загальне підсилення революційного кипіння аж до проривного моменту [7, с. 86].

 

Надалі ОУН діє строго дотримуючись цих принципів . Дуже швидко вже в кожному населеному пункті на Західній Україні діє осередок ОУН. Вона розсилає різні листівки, видає ряд пропагандистських газет. Маєтки польських колоністів горять, нищаться лінії зв'язку, поліційні станції. Здійснюються напади на пошти, банки. У відповідь на пацифікацію бойовики ОУН ведуть бої із "стшельцами", також відбувається ряд вбивств польських шовіністів: вбивство коменданта поліції Довчика, посла до польського сейму Голувка. Під окупантами "горить українська земля". Наступними жертвами стають радянський дипломат Майлов і польський міністр внутрішніх справ Пєрацький. Останнє вбивство сколихнуло увесь світ. Про ОУН говорять у всій Європі. У відповідь поляки масово арештовують українську молодь. Відбувається близько 100 судових процесів. Після вбивства Пєрацького до рук поляків потрапляє "архів Сеника", через який польський уряд виходить на членів Краєвого Проводу ОУН (С. Бандера, Р. Шухевич, М. Лебідь та ін.). Відбуваються, відомі на весь світ, Варшавський і Львівський "процеси Бандери і товаришів". На них члени ОУН пояснюють і обґрунтовують свої дії, пропагують свої ідеї. ОУН стає відомою на весь світ. Світ дізнається правду про злочинні дії проти українців "демократичної Польщі". Після цих процесів відбуваються численні арешти молодих оунівців і близько 200 судових процесів. ОУН одержує серйозний удар. Але перегрупувавши сили, вона продовжує боротьбу.

Проте 23 травня 1938 р. від рук більшовицького агента гине голова ПУН – Є. Коновалець. Після смерті Провідника відбувається розкол в ОУН. Це відбувається через різні погляди щодо подальшої діяльності, радикальної молоді, яка жила в Україні і поміркованого старшого покоління, яке жило на еміграції. Тому 10 лютого 1940 р. на нараді ОУН у Кракові створюється новий Революційний Провід ОУН, на чолі з Бандерою. З цього часу існують дві ОУН: ОУН-М і ОУН-Б чи ОУН-р (революційна). ОУН-Б перебирає керівництво на західноукраїнських землях , а ОУН-М - на еміграції.

На весні 1941 р. ОУН-Б проводить з німецьким командуванням переговори про створення при німецькій армії двох українських легіонів (по 350 чол.), при чому принципово було обговорено, що політично ці легіони будуть підпорядковуватися ОУН і присягати на вірність Німеччині не будуть. Німецьке керівництво пристало на всі умови ОУН-Б і було створено два батальйони: "Роланд" і "Нахтігаль" ("Соловейко"). Керував ними Р. Шухевич. Це було дуже вигідно ОУН, тому що вона мала звідки брати кістяк свого майбутнього війська.

З початком війни із просуванням фронту на схід ОУН-Б і ОУН-М посилали свої похідні групи на Східну Україну з метою організувати українську самоуправу, в окупованих німецькою армією місцевостях, щоб після втечі більшовицької влади місцева адміністрація опинилася в українських руках. ОУН-Б заручилось великою підтримкою на східних і південних областях (Миколаїв, Херсон, Харків, Кривий Ріг, Дніпропетровськ), а ОУН-М - у центральних областях (Київ, Житомир) і в Одесі.

З ініціативи ОУН-Б ЗО червня після 9 днів війни між СРСР і Третім Рейхом у Львові Національні Збори проголошують Акт відновлення незалежності України. У всіх населених пунктах Галичини відбуваються масові мітинги, які вітали відновлення незалежності. Такі акції проходять і там, куди дійшли похідні групи ОУН-Б. Але вже через кілька днів у відповідь на це німці арештовують Бандеру і інших керівників ОУН і починають масові репресії проти українців. Головою Проводу ОУН стає М. Лебідь. Були прийняті напрями подальшої діяльності ОУН: 1) пропагандистсько-роз’яснювальна робота серед населення із закликом до активної боротьби з німецькою окупацією і з викриттям німецьких планів поневолення України, а також ідейна боротьба з більшовицькою ідеологією і пропагандою, яка готувала ґрунт для свого повернення на українські землі; 2) важливим завданням намічалось збирати і складати у магазини зброю для майбутньої боротьби; 3) готувати нові військові кадри і прагнути охопити своїм впливом щораз більші території [7, с. 138].

 

З початком тотального нищення німцями українців, після розформування українських легіонів ОУН потрібно було негайно творити своє військо, незалежне від німців.

 

3. Створення і діяльність УПА

 

 

"Ліпше нам за віру свою православну і цілість Вітчизни на полі брані від зброї ворожої лягти, ніж рабами бути"

 

 

Б. Хмельницький

 

"Героїчна боротьба УПА і визвольного революційного підпілля - це найбільш героїчна доба в історії України... На героїзмі УПА будуть виховуватися нові українські покоління."

 

 

Р. Шухевич

Наслідуючи давні традиції українського війська, ОУН-Б почало творення УПА. Військо потрібно кожному народу, який хоче незалежності. Пам'ятаючи  про 1917-21 рр., коли Центральна Рада відмовилася створювати армію, через що Україна втратила незалежність, ОУН планувала створити регулярну армію.

Перші партизанські загони були створені ще в 1941 р. на Поліссі. Керував ними Тарас Бульба-Боровець. У 1942 р. були створені невеликі підрозділи ОУН-Б і ОУН-М. Підрозділами ОУН-М керували поручники Білий і Блакитний. Загонами ОУН-Б керував С. Качинський - "Остап". Восени ОУН-Б створила "Першу сотню УПА", якою керував І. Перегійняк (родом з Калущини). Датою створення УПА вважається 14 жовтня 1942 р. Скоро, щоб запобігти отаманщині, ОУН-Б об'єднує під своїм керівництвом загони ОУН-М і "Боровця".

 

Протистояння окупації весь час зростало. Скоро на Волині були створені цілі партизанські республіки. З розширенням території дій УПА, створена величезна розгалужена структура УПА. УПА ділились на три краї: УПА-Північ (Волинь, Полісся), УПА-Південь (Вінницька, Житомирська, Київська області) і УПА-Захід (Буковина, Галичина, Закарпаття). Крім того кожен край ділився на воєнні округи (ВО), а ті на тактичні відтинки (ТВ) (курені), а ТВ - на відділи (сотні). Так виглядала структура УПА.

 

А боротьба продовжувалася. Бійцями УПА був знищений шеф СА - Люце. Німці створюють для боротьби з УПА штаб ББ (Банденбекемпфунг -поборювання банд). Але знищити УПА не вдається. На допомогу приїжджає обенгрупенфюрер СС і генерал поліції - фон де Бах. Він розгортає кривавий терор, який стає одним з найбільших злочинів нацизму проти людства. Фон де Бах кидає проти УПА танки, авіацію, бронетранспортери. В результаті гине 1200 бійців УПА і 5000 мирних жителів, німці втрачають 3000 вбитими і пораненими [7, с. 147]. Але УПА продовжує боротьбу. З жовтня по листопад 1943 року УПА провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизан. Німці втратили більше 1500 солдатів і офіцерів убитими і пораненими, а УПА - 414 повстанців [11,с. 143].

В тому ж році УПА починає роззброювати деморалізовані німецькі частини і магазинує зброю для боротьби із більшовиками. Сили УПА зростають: на початок 1944 р. німецька розвідка обчислювала УПА на 50 куренів і 15 куренів інших національностей [6, с. 12]. За різними даними сили УПА оцінюють від 30 до 200 тисяч. Хоча найбільш вірогідною цифрою вважається 40 тисяч.

 

Починаючи з 1944 р., протягом десятиліття, УПА протистояло тоталітарному Радянському Союзу. Тільки в Галичині було введено 15 батальйонів армії з танками і авіацією, майже всі радянські підрозділи НКВС загальною чисельністю 400 тисяч чоловік. Але УПА змогла ще довгий час протистояти більшовикам.

Крім того УПА здійснювала рейди на Східну Україну, Західну Європу, Чехословаччину і Румунію регулярно до 1950 р. Рейди були дуже важливі, тому що вони розкривали правду про героїчну боротьбу проти тоталітарного режиму Сталіна. Більшість істориків вважає, що УПА припинило боротьбу зі смертю Шухевича, проте поодинокі групи діяли до 1960 р.

 

II ОУН-УПА НА КАЛУЩИНІ

 

 

1 Бойові дії УПА на Калущині

 

 

Історія бойових дій на Калущині одна з найгероїчніших. Це й не дивно, адже Калущина є нероздільною частиною українського П'ємонту - Галичини. Також це пояснюється наближеністю Калущини до природної фортеці - Чорного Лісу, який став справжнім домом і схроном для партизан. На Калущині боролося близько 3 тисяч вояків УПА.

На Калущині діяли 22-ий ТВ "Чорний Ліс" і 23-ий ТВ "Магура", які входили до ВО-4 "Говерла". ТВ "Чорним Лісом" керував легендарний В. Андрусяк-"Грегіт"-"Різун". До його ТВ входило 13 сотень (вд. 69 - 80а). ТВ "Магурою" керував курінний "Байрак". До "Магури" входило 8 сотень (вд. 81 - 88). Найбільш прославився ТВ "Чорний Ліс". З початку боротьбою проти німців, зокрема були розбиті великі з'єднання які мали знищити повстанців у Чорному Лісі. У 1944 р. у Чорному Лісі появились червоні партизани. Чотирма куренями ТВ-22 були заблоковані всі виходи з Чорного Лісу і повністю знищені червоні партизани під керівництвом Щорса. Великими успіхами закінчувались бої проти загонів НКВС: виконано 110 бойових акцій (5 – це напади на районні центри), в боях ворог втратив 1852 вбитими (серед них 3 майори, 27 лейтенантів, 8 капітанів, 12 начальників НКВС), і 919 пораненими, знищено 1 літак, 5 локомотивів; у боях було здобуто 10 кулеметів, 18 десятизарядок, 75 автоматів, 245 крісів, 30 пістолетів, 105 гранат, декілька тисяч штук амуніції [9, с. 41-42]. Успіхи були вражаючими, особливо, якщо врахувати, що це все було здійснено на невеликій території (зараз навіть Калуський район займає у кілька разів більшу).

2 Герої Калущини

 

 

Мельник Ярослав ("Роберт", "Корнилів") народився в січні 1919 р. в с. Бережниці. Член ОУН. Навчався в Рогатинській гімназії. Провідник ОУН Калущини (1939 - 1941 рр.), організаційний референт Калуської округи (1941 р.), окружний провідник у Коломиї (1941 - 1942 рр.), обласний Провідник ОУН на Станіславщині (1942 - 1943 рр.), (1944 - 1945 рр.), Провідник Карпатського Краю (1945 - 1946 рр.). Нагороджений Бронзовим Хрестом Заслуги та Золотим Хрестом Заслуги першого ступеня. Загинув 1 листопада 1946 р. у криївці на горі Яворина на Долинщині.

 

Степан Стебельський ("Хрін") народився 18 жовтня 1914 р. в с. Голинь. Відомий командир УПА. Інструктор товариства "Сокіл". Командир повстанської сотні ТВ "Лемко" відділу 95 а "Ударник-5". 31 березня 1947 р. сотня знищила польського генерала Свєрчевського. Загинув 9 листопада 1949 р. в с. Погоріліце (Чехословаччина).

Ярослав Косарчин ("Байрак") народився 15 серпня 1919 р. в с. Нагір'янці (тепер Бучач) Тернопільської обл. Навчався в Бучацькій гімназії. З 1940 р. навчався на факультеті ветеринарії Львівського університету. У 1939 р. стає членом ОУН. З 1940 р. до 1942 р. очолює студентську реферантуру ОУН. У 1944 р. проходить вишкіл у старшинській школі (СШ) "Олені-Г'. З другої половини 1944 р. виконує обов'язки наставника СШ "Олені-2". Від весни 1945 р. до 1949 р. командував ТВ-23 "Магура". Крайовий провідник ОУН "Карпати". Загинув 13 грудня 1954 р. в с. Сваричів.

Олекса Луцький ("Беркут", "Богун") народився 12 червня 1908 р. в с. Боднарів. Навчався в Станіславській гімназії, студіював юриспруденцію в Краківському університеті. В 1934 р. арештований польською владою за приналежність до ОУН. В 1939 р., після виходу з тюрми, наш земляк перейшов кордон і добрався до Кракова. Весною 1940 р. повертається у Галичину і очолює Станіславський обласний провід ОУН. З початком війни Олекса одержує наказ вступити у регулярну німецьку армію - Вермахт, для військового вишколу. В кінці 1942 р. на початку 1943 р. пройшов командирський вишкіл у Карпатах і одержав ступінь сотника, пізніше - майора. Липень - листопад 1943 р. очолює Українську Народну Самооборону в Галичині. З 1943 р. командир УПА-Захід. В 1943 р. потрапив в руки НКВД і засуджений до розстрілу в 1945 р.

Василь Андрусяк ("Грегіт", "Різун") народився 14 січня 1915 р. в м. Снятин. Навчався у Снятинській гімназії. У 17 років вступає до ОУН. З початком війни вступив в легіон "Роланд". Після розформування легіону повертається додому. В 1943 р. з невеличким загоном вирушив до Чорного Лісу. Під його керівництвом створюється 22-ий ТВ "Чорний Ліс". До 1946 р. "Чорним Лісом" були знищені численні загони більшовиків. 24 лютого 1946 р. попавши в оточення чекістів він загинув.

III СПОГАДИ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ УПА - С. ПЕТРАША

 

 

Я, Петраш Степан Миколайович, народився в 1927 р. в с. Залуква Галицького району у малозаможній селянській сім'ї. Освіту здобував в Івано-Франківській торговельній школі (1941-44 рр.), а потім у засланні у гірничому технікумі Воркути. Член юнацтва ОУН з 1942 р. Потрапити до ОУН було не просто. Керувала ОУН-юнацтвом старша група оунівців, яка робила підбір до членства. Спочатку мені призначили зустріч у визначеному місці. Я зустрівся з невідомим чоловіком, котрий розказав мені про ОУН, чому воно створено, чи не хочу я вступити до ОУН-юнацтва. Я довго не думаючи погодився. Чому я погодився, незважаючи на небезпеку, яка чекала на мене і мою сім'ю? Становище краю було тоді страшне: розстріли німцями за найменшу провину, переслідування української інтелігенції, скасування нацистами Акту проголошення незалежності України і арешти членів проводу ОУН. Також було видно, що "червоні визволителі" повернуться. Крім того всі студенти торгового училища входили до ОУН-юнацтва. Зрештою ОУН була єдиною реальною політичною силою, яка вела безкомпромісну боротьбу проти окупантів. З вступом в ОУН-юнацтво кожен мав взяти собі якесь псевдо для конспірації. Я взяв собі "Данилко". Також кожен мав пройти якесь випробовування, наприклад дістати зброю. На таємних квартирах ми вивчали історію України, географію, топографію, секрети діяльності підпільної організації, також проводилось навчання по користуванню зброєю: з пістолетами, гранатами, карабінами, вибуховими пристроями. Ми були навчені складати з амоніту та інших вибухових речовин вибухові пристрої. Ми вміли підривати мости і інші стратегічні об'єкти. Членів ОУН-юнацтво ділили на групи по 3 - 4 чоловік. Основними групами були: диверсійна, розвідувальна, пропагандистська. Я входив до диверсійної групи ("Д"). Нам давали різні завдання. Першим було знищити старшого поліцая німецької поліції, який здійснював численні розстріли українців. Спочатку ми слідкували за ним, вивчаючи точний його графік. Так пройшло 2 тижні. О 9 год. ранку він завжди з'являвся на залізниці. Тут разом з ще кількома німцями він був знищений. Слідство нас так і не виявило.

У лютому 1944 р. я вступив до боївки СБ, під керівництвом "Артема". У боївці я був у розвідувальній групі. Завданнями боївки були: тримати зв'язок між різними частинами УПА, проводити їх через наш терен. У кожному селі наша боївка мала своїх зв'язкових. Під час великих облав боївка приєднувалася до найближчої сотні УПА. У літній час ми зазвичай жили в лісі, а взимку у криївках чи в законспірованих домах по 3-4 чоловіка. Наша боївка мала кілька бойових сутичок: знищення групи гестапо на Лімниці (26 чоловік), бій з угорцями і їхня втеча, також ми мали кілька сутичок з більшовиками, але в більшості з них ми відступали. У 1945 р. довго не бувши вдома, я відпросився на кілька днів додому. Уже підходячи до свого села я попав в засідку місцевих стрибків. Вони не знали, що я член боївки СБ і це пом'якшило мій вирок. Мені дали мінімальний термін - 10 років таборів і 5 років позбавлення прав. Цей термін я відбув повністю. Відбував я присуд у Воркуті. В таборі було дуже багато оунівців. Тут була також організована підпільна ОУН. В шахтах ми мали доступ до амоніту (вибухова речовина). В той час була загроза третьої світової війни. А в разі війни всіх в'язнів обов'язково знищили б. Отже, щоб мати хоч якийсь захист ми вирішили виробляти з амоніту бомби. Нами було вироблено близько 500 штук мін і гранат різної потужності. Більшість з них ми заховали в шахтах. Нами було підірвано кілька сексотів. Але один сексот все таки здав нас. Були взяті на допити керівники виробництва гранат (8 чоловік). Головним керівником був Володимир Караташ. Керівники не здали нікого.

В 1955 р. я вийшов на волю і підписався на довічне поселення. З 1955 р. до 1990 р. за мною велося постійне стеження органами НКВД - КГБ. В 1970 р. мені дозволили повернутись на Україну, але далеко від рідних місць. Я поселився у Львівській області. У 1976 р. я переїхав до Калуша, там живу і досі. У 1990 р. колишні члени ОУН створили Братство УПА. Ними була створена партія КУН. Наше завдання тепер полягає відкрити справжню правду про діяльність ОУН-УПА в ті страшні роки.

висновки

Отже, від створення в 1929 р. і до середини 50-х років ОУН мала величезну підтримку населення Західної України. Завдяки її діяльності відкривалась правда про злочинні дії польського уряду щодо українців. Завдяки ОУН поляки не змогли виконати своїх планів полонізації українців. ОУН відкривала товариства "Просвіти", в яких люди могли читати українські книжки, дізнаватись правду про історію України.

 

І вже до початку другої світової війни ОУН змогла виховати справжніх патріотів, які готові навіть життя віддати за Україну. Селяни 30-х років на відміну від селян часів української революції бачили різницю між десятиною землі і Україною. Яких незломних людей виховувала ОУН, можна побачити на прикладі оунівців, які пройшли тюрми і табори але не зламались.

Гідна подиву героїчна боротьба УПА спочатку проти Німеччини, а згодом протягом близько 10 років проти більшовиків. УПА показало Заходу, що в Союзі з доброї волі Україна залишатись не хоче. УПА показувало, що українці хочуть своєї незалежної держави. Завдяки УПА до початку 50-х радянській владі не вдалось колективізувати село, були зірвані вибори 1949 р. ОУН-УПА зробила величезний вклад у здобуття незалежності України.

ЛІТЕРАТУРА

 

 

1. Когут М. Герої не вмирають.: кн. 1. - Дрогобич: Видавнича фірма "Відродження", 2001. - 62 с.

2. Когут М. Герої не вмирають.: кн. 3. - Калуш: Приватне підприємство "Артекс", 2002. - 72 с.

3. Когут М. Герої не вмирають.: кн. 5. - Калуш: Приватне підприємство "Артекс", 2003.- 100 с.

4. Содоль П. Українська Повстанська Армія. 1943 - 1949. Довідник 2. - Нью-Йорк: Пролог, 1995.-296 с.

5. Когут М. Повстанська доля Байрака. - Дрогобич: Видавнича фірма "Відродження", 1999. - 48 с.

6. Бурнашов Г. Полководець УПА. - Івано-Франківськ: Бібліотечка газети "Західний кур'єр", 1993.- 153 с.

 

7. Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух. — Дрогобич: Видавнича фірма "Відродження", 1994. - 192 с.

 

8. Чав'як В. ("Чорнота") Стрілецька школа. - Галич, 1992. - 27 с.

9. Богдан Б. Командир Чорного Лісу. - Івано-Франківськ: Лілея-Лев, 1998. - 80 с.

10. Лисяк-Рудницький І. Історичне есе. - К.: Основи, 1994. — 573 с.

 

11. Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. — Львів: Українознавча бібліотека НТШ, 1993. - 660 с.

 

 

 



Создан 01 сен 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником

Интернет реклама УБС