СТАРИЙ КАЛУШ

Калуш. Церква Святого Архангела Михаїла




Калуш. Церква Святого Архангела Михаїла


Церква – символ Калуша ХХ століття, символ духовного та культурного життя, занепаду та відродження, символ любові до Бога та до рідної землі, який подали своїм прикладом будівничі храму. І просто – окраса міста. З 1910 по 1913 рік велася будова нової церкви святого Архангела Михаїла у Калуші. Побудова нового храму визрівала сама по собі, адже парафія збільшувалася, і старенька церква (1771 року), хоч і вміщувала ще всіх парохіян, але, як влучно замітив тоді організатор будівництва церкви Тимофій Пітулей: «В яку церкву підуть наші внуки і правнуки?». Золоті слова, які переросли у справу!
Нову церкву з ініціативи пароха о. Володимира Петрушевича та Тимофія Пітулея, за проектом Василя Нагірного, будівничого Теодора Мельничука, за благословенням митрополита Кир Андрея Шептицького збудовано і в урочистій обстановці було освячено 21 листопада 1913 року деканом Калуським о. Дмитром Рожановським у присутності 5000 тисяч людей.

Храм збудований у традиційному Візантійському стилі з 3 навами, малим притвором. Автор цього храму – Василь Нагірний, відомий архітектор Західної України, початку ХХ століття, засновник кооперативного руху в Галичині, зодчий понад двохсот храмів Галични.
Образи на вівтарях намалював Михайло Хацевич (родом з Калущини, на той час жив і працював у Ярославі – тепер Польща) у 1913 році. Є дані, згідно яких деякі роботи на вівтарях храму належать Антіну Монастирському (співавтору іконостасу катедального собору Святого Воскресіння у Івано-Франківську). Калуський іконостас виготовлений пізніше – у 1927 році Іваном Ленілом з Болехова. А настінні розписи зробила група художників під керівництвом П. Ковжуна та М. Осінчука у 1936-1938 роках.
Протилежне традиційному розміщення бічних вівтарів пояснюється їх розмірами і неможливістю попадання у захристя в разі їх традиційного розміщення (вхід до захристя знаходиться за вівтарем Пречистої Діви Марії). А в самій захристії знаходиться вівтар ХVІІІ століття з калуської церкви Різдва Христового, яка діяла в місті у ХV – ХVІІІ століттях. Поруч – дзвіниця 1927 року.
Храмовий комплекс та комплекс калійного комбінату планувалося вести у список пам’яток архітектури національного значення, але як часто буває, гарні задуми не завжди реалізуються.
А зараз не безуспішно обробляють куполи церкви «під золото», що не додає їй автентичності.
Церква – символ Калуша ХХ століття, символ духовного та культурного життя, занепаду та відродження, символ любові до Бога та до рідної землі, який подали своїм прикладом будівничі храму. І просто – окраса міста.З 1910 по 1913 рік велася будова нової церкви святого Архангела Михаїла у Калуші. Побудова нового храму визрівала сама по собі, адже парафія збільшувалася, і старенька церква (1771 року), хоч і вміщувала ще всіх парохіян, але, як влучно замітив тоді організатор будівництва церкви Тимофій Пітулей: «В яку церкву підуть наші внуки і правнуки?». Золоті слова, які переросли у справу!Нову церкву з ініціативи пароха о. Володимира Петрушевича та Тимофія Пітулея, за проектом Василя Нагірного, будівничого Теодора Мельничука, за благословенням митрополита Кир Андрея Шептицького збудовано і в урочистій обстановці було освячено 21 листопада 1913 року деканом Калуським о. Дмитром Рожановським у присутності 5000 тисяч людей.Храм збудований у традиційному Візантійському стилі з 3 навами, малим притвором. Автор цього храму – Василь Нагірний, відомий архітектор Західної України, початку ХХ століття, засновник кооперативного руху в Галичині, зодчий понад двохсот храмів Галични. Образи на вівтарях намалював Михайло Хацевич (родом з Калущини, на той час жив і працював у Ярославі – тепер Польща) у 1913 році. Є дані, згідно яких деякі роботи на вівтарях храму належать Антіну Монастирському (співавтору іконостасу катедального собору Святого Воскресіння у Івано-Франківську). Калуський іконостас виготовлений пізніше – у 1927 році Іваном Ленілом з Болехова. А настінні розписи зробила група художників під керівництвом П. Ковжуна та М. Осінчука у 1936-1938 роках.Протилежне традиційному розміщення бічних вівтарів пояснюється їх розмірами і неможливістю попадання у захристя в разі їх традиційного розміщення (вхід до захристя знаходиться за вівтарем Пречистої Діви Марії). А в самій захристії знаходиться вівтар ХVІІІ століття з калуської церкви Різдва Христового, яка діяла в місті у ХV – ХVІІІ століттях. Поруч – дзвіниця 1927 року.Храмовий комплекс та комплекс калійного комбінату планувалося вести у список пам’яток архітектури національного значення, але як часто буває, гарні задуми не завжди реалізуються.А зараз не безуспішно обробляють куполи церкви «під золото», що не додає їй автентичності.

 

Автор: Андрій Костишин.



Создан 12 июн 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником

Интернет реклама УБС