СТАРИЙ КАЛУШ

Календар знаменних і пам’ятних дат Івано-Франківської області на 2011 рік




Календар знаменних і пам’ятних дат Івано-Франківської області на 2011 рік

Укладач: І. А. Бурда - головний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури ОУНБ ім. І. Франка

Відповідальна за випуск: Л. В. Бабій - директор ОУНБ ім. І. Франка

„Календар знаменних і пам'ятних дат Івано-Франківської області на 2011 рік" подає ювілейні та пам'ятні дати письменників, митців, громадсько-культурних діячів Прикарпаття і тих, чиє життя і творчість пов'язані з нашим краєм, а також дати визначних ювілейних подій в житті Івано-Франківщини та першої письмової згадки про окремі міста і села області. Усі дати розміщені в хронологічному порядку.

В „Календарі.." подано біографічні довідки та бібліографія творів, окремих видань та публікацій про відомих людей - ювілярів 2011 року.

„Календар..." розрахований на істориків-краєзнавців, бібліотечних, музейних працівників, освітян, журналістів, широкий загал користувачів.

Календар стане у пригоді при проведенні різноманітних масових заходів, вечорів, засідань літературно-мистецьких віталень і клубів, бібліографічних оглядів, організації книжкових виставок та музейних експозицій, індивідуальній роботі з читачами.

Радимо також звертатися до всеукраїнських календарів знаменних і пам'ятних дат на 2011 рік та поточних книжкових і періодичних видань.

Прохання пропозиції та зауваження надсилати за адресою: відділ краєзнавчої літератури ОУНБ ім. І. Франка, вул Чорновола, 22, м. Івано-Франківськ, 76018 ; або www.lib.if.ua

 

Січень 

1 січня

-

115 років з дня народження Василя Касіяна (1896-1976), українського художника-графіка, лауреата премії ім. Т. Шевченка, професора Київського художнього інституту, уродженця с. Микулинці (тепер у складі м. Снятина)

 

-

102 роки від дня народження Степана Бандери (1909-1959), головного провідника ОУН, теоретика і практика національно-визвольного руху, уродженця с. Старий Угринів Калуського району

 

-

80 років від дня народження Уляни Скальської (1931), інженера, громадської діячки, організаторки та очільниці Клубу української інтеліґенції ім. Б. Лепкого в м.Івано-Франківську

2 січня

-

85 років з дня народження Віри Вовк (Селянської) (1926), української поетеси, перекладачки і літературознавця в Бразилії, чиї дитячі роки пройшли на Косівщині

4 січня

-

195 років з дня народження Осипа Шухевича (1816-1870), українського письменника, уродженця с. Раковець Городенківського району

 

-

100 від дня народження Володимира Макара (1911-1993), громадсько-політичного діяча української діаспори, автора спогадів „Сім літ визвольних змагань 1938-1945", „Береза Картузька. 1934-1935", „Бойові друзі", уродженця м. Станіслава (тепер Івано-Франківськ)

7 січня

-

Різдво Христове

 

-

50 років від дня народження Орислави Білої (1961), майстра художньої обробки дерева, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, уродженки с. Чернятин Городенківського району

10 січня

-

190 років з дня народження Антіна Петрушевича (1821-1913), історика, археолога, філолога та етнографа, дослідника стародавньої історії Галичини

 

-

180 років з дня народження Агатона Гіллера (1831-1887), польського громадсько-культурного діяча і письменника, видавця газети „Кур'єр Станиславовський". Був похований в Івано-Франківську

11 січня

 

-

день народження Василя Андрусяка (псевд. - Ґрегіт, Різун) (1915-1946), військовика, члена ОУН, майора УПА, командира Станіславського тактичного відтинка № 22 „Чорний ліс", родом із м. Снятина

13 січня

-

130 років від дня народження Антіна Лотоцького (1881-1949), письменника і педагога, викладача Рогатинської і Снятинської гімназій

 

-

95 років з дня народження Василя Ткачука (1916-1944), українського прозаїка, уродженця с. Іллінці Снятинського району

14 січня

-

140 років від дня народження Сильвестра Яричевського (1871-1818), українського письменника і педагога, організатора „Січей" на Буковині, уродженця м. Рогатина

 

-

60 років від дня народження Михайла Дейнеги (1951), директора обласного художнього музею в м. Івано-Франківську, майстра художнього ткацтва, живописця, реставратора, члена Національної спілки художників України, уродженця смт. Єзупіль Тисменицького району

16 січня

-

165 років від дня народження Степана Стефурака (1846-1888), одного з кращих комічних акторів Галичини, уродженця с. Старий Угринів Калуського району

 

-

50 років з дня народження Надії Попович (1961-1995), поетеси, авторки збірок „Серед минущості буття" (1994), „Портрет долі" (1995), „Співаю тобі, Україно" (1999), родом з с. Фитькова Надвірнянського району

21 січня

-

130 років від дня народження Мелетія Кічури (1881-1937), українського письменника, поета, який працював у Коломиї адвокатом, був довіреною особою В. Стефаника під час виборів до австрійського парламенту

22 січня

-

День Соборності України

 

-

50 років від дня народження Василя Буджака (1961), редактора, засновника газет „Незалежність" (вийшло 3 номери), „Коломийський спорт", уродженця с. Малий Гвіздець Коломийського району

27 січня

-

140 років від дня народження Івана Филипчака (1871-1945), українського письменника, педагога, члена НТШ, який бував на Івано-Франківщині

 

-

110 років від дня народження Василя Бегея (псевд. В. Олексюк) (1901-1948), письменника, журналіста, автора повістей „Село горить", „Галицька хуртовина", уродженця с. Олешків Снятинського району

 

-

100 років Івану Гончару (1911), скульптору, живописцю, графіку, автору пам'ятника Т. Шевченку в с. Шешорах Косівського району (1964)

29 січня

-

День пам'яті учасників битви під Крутами

Лютий 

2 лютого

-

90 років Івану Абрамовичу (1921), талановитому різьбяру, майстру площинної різьби, інкрустацій та мосяжництва. Родом з с. Річка Косівського району

 

-

60 років від дня народження Василя Бурдуланюка (1951), викладача Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, історика-краєзнавця, лауреата обласної премії імені Івана Вагилевича (1995), уродженця с. Стопчатів Косівського району

7 лютого

-

150 років з дня народження Ксенофонта Сосенка (1861-1941), українського етнографа, дослідника релігійних звичаїв та обрядів українського народу, уродженця с. Межигірці Галицького району

10 лютого

-

115 років від дня народження Вільгельма фон Габсбурґа-Лотрінґена (псевд. Василь Вишиваний) (1896-1948), політичного і військового діяча, поета, архікнязя і ерцгерцога Австро-Угорщини, січового стрільця, який у 1913 році перебував у Ворохті

10 лютого

-

70 років Ганні Вінтоняк (1941), заслуженій художниці України (2001), майстрові декоративно-ужиткового мистецтва з Коломиї, уродженці с. Космач Косівського району

12 лютого

-

140 років від дня народження Леся Мартовича (1871-1916), відомого українського письменника і громадського діяча, члена „Покутської трійці", уродженця с. Торговиці Городенківського району

 

-

55 років від дня народження Мирослава Ясінського (1956), художника, родом із с. Ковалівка Коломийського району

 

-

40 років з дня відкриття літературно-меморіального музею Леся Мартовича у його рідному селі Торговиці на Городенківщині (1971)

 

-

55 років від дня народження Михайла Хавлюка (1956), краєзнавця, автора історико-краєзнавчих досліджень „Життя, присвячене Богові й Україні" (2000), „Отинія" (1998), „Угорницький монастир" (1996), родом із смт. Отинії Коломийського району

16 лютого

-

155 років від дня народження Тита Войнаровського (1856-1938), церковного і громадсько-політичного діяча, уродженця с. Липівка Тисменицького району

18 лютого

-

155 років від дня народження Софії Русової (1856-1940), педагога, громадської діячки, однієї із піонерок українського жіночого руху, яка неодноразово перебувала на Прикарпатті

20 лютого

-

130-річчя з дня народження Ярослава Веселовського (1881-1917), письменника, громадсько-культурного діяча, родом з с. Молодятин Коломийського району

21 лютого

-

Міжнародний день рідної мови

 

-

175 років з дня народження Порфирія Бажанського (1836-1920), українського композитора, музикознавця та фольклориста родом з с. Белелуя Снятинського району

25 лютого

-

140 років від дня народження Лесі Українки (1871-1913), української поетеси, перекладачки, громадської діячки. Бувала на Гуцульщині

26 лютого

-

90 років від дня народження Івана Павлика (1921), майстра художнього різьблення та інкрустації на дереві, родом із м. Косова

 

-

60 років від дня народження Жанни Добряк-Готв'янської (1951), заслуженої артистки України (1981), лауреата обласних премій ім. М. Ірчана (1981) та В. Смоляка (2002), уродженки с. Татарів Яремчанської міськради

28 лютого

-

110 років з дня народження Романа Сімовича (1901-1984), композитора, педагога, заслуженого діяча мистецтв України, родом зі Снятина. У 1939-1941 рр. працював у Станіславі, спочатку у музичній школі, згодом у музичному училищі

Березень

1 березня

-

80 років від дня народження Любомира Пирога (1931), вченого-медика, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента Національної академії наук України, родом із м. Рогатина

2 березня

-

135 років від дня народження Мирослава Кордуба (1876-1948), українського історика, автора статей з історії Галицько-Волинського князівства

 

-

80 років від дня народження Миколи Бакая (1931-1998), поета-пісняра, співака, уродженця с. Виноград Коломийського району

 

-

70 років Мирославу Аронцю (1941), українському поету і мистецтвознавцю родом з с. Видинів Снятинського району

3 березня

-

Всесвітній день письменника

 

-

200 років з дня народження Антіна Могильницького (1811-1873), українського письменника, греко-католицького священика, співця Манявського Скиту, уродженця с. Підгірки Калуського району, похованого у с. Яблунька Богородчанського району

4 березня

-

75 років від дня народження Петра Лосюка (1936), кандидата педагогічних наук, члена-кореспондента Академії педагогічних наук України, редактора заснованого ним журналу „Гуцульська школа" (1994), уродженця с. Яворів Косівського району

 

-

65 років від дня народження Петра Бенюка (1946), актора Львівського національного академічного театру ім. М. Заньковецької, заслуженого артиста України (1987), уродженця с. Битків Надвірнянського району

5 березня

-

день загибелі головнокомандуючого УПА Романа Шухевича (1907-1950)

6 березня

-

110 років з дня народження Івана Прокопіва (1901-1973), педагога, фольклориста, автора видань „Коломийки" (1969), „Пісні Карпат" (1972), „Співанки-хроніки" (1972)

9 березня

-

День народження Т. Г. Шевченка, великого українського поета, мислителя, художника

10 березня

-

150 років з дня смерті Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861), українського поета із світовим іменем, художника, мислителя оспіваного прикарпатськими митцями і літераторами

13 березня

-

55 років Марії Вайно (1956), івано-франківській поетесі і новелістці родом з Букачівців Рогатинського району, лауреату Всеукраїнського конкурсу „Коронація слова" за кіносценарій „Чоловік в кредит, або Четвертий вимір" (2000), автору поетичних збірок „Терпкість" і „Паводок" (1992), „Нитка Аріадни" (1999), „Згорток на лавці" (2006), кіносценаріїв „Свекрушина" і „Теплий двір, або рапсодія струнного квартету" (2001), більшість із даних творів увійшли до книги „Жінка з келихом дощу" (2006)

 

-

день народження Степана Витвицького (1884-1965), президента УНР в екзилі, уродженця с. Угорники Коломийського району

15 березня

-

100 років від дня народження Богдана Стебельського (1911-1994), доктора філософії, художника, мистецтвознавця, журналіста родом з с. Томашівці Калуського району. З 1949 р. жив у Канаді

 

-

80 років від дня народження Степана Копчака (1931), економікогеографа, демографа, кандидата економічних наук, професора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, автора монографій „Населення українського Прикарпаття" (1974), „Етнічна структура міграції населення українського Прикарпаття" (1996)

16 березня

-

70 років Ігору Гаврилюку (1941), письменнику-гумористу з Калуша, автору збірок „Вчений нянь", „Пунктуація кохання", „Малі діти - великий клопіт" та інших

17 березня

-

160 років з дня народження Теофіла Кисілевського (1851-?), народного учителя і культурно-освітнього діяча, родом з с. Хлібичин Снятинського району

 

-

100 років від дня народження Ярослава Чуперчука (1911-2004), хореографа, артиста, керівника балетної групи Гуцульського ансамблю пісні і танцю, уродженця с. Криворівня Верховинського району

18 березня

-

135 років з дня народження Йосипа Стадника (1876-1954), українського актора, режисера, який у часи ЗУНР (1919) очолював український театр у Станіславові

21 березня

-

Всесвітній день поезії

23 березня

-

Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва

27 березня

-

Міжнародний день театру

 

-

205 років від дня народження Августа Бельовського (1806-1876), польського поета, історика, громадського діяча, автора етнографічної праці „Покуття", початкову освіту здобував у Станіславі

29 березня

-

130 років з дня народження Марійки Підгірянки (1881-1963), української поетеси, народної вчительки, уродженки с. Білі Ослави Надвірнянського району

30 березня

-

75 років від дня народження Григорія Філіпчука (1936-2006), перекладача, ветерана редакції журналу „Всесвіт", родом із с. Тучапи Снятинського району

 

-

50 років від дня народження Василя Щучака (1961), поета, автора книг для дітей, уродженця с. Сідлище Коломийського району

Квітень

2 квітня

-

120 років від дня народження Володимира Клодницького (1891-1973), отамана Української Галицької Армії, співредактора „Альманаху Станиславівської землі"

4 квітня

-

75 років від дня народження Василя Аронця (1936-1994), майстра кераміки, члена Національної спілки художників, уродженця с. Видинів Снятинського району

15 квітня

-

160 років від дня народження Климентини Лисинецької (1851-1938), громадської діячки, збирачки етнографічних та фольклорних матеріалів, багато років прожила у с. Космач Косівського району

 

-

75 років від дня народження Валентина Мороза (1936), вченого-історика, колишнього політв'язня, поета, автора книги „Хроніки опору" (1970), викладача Івано-Франківського педінституту

16 квітня

-

170 років з дня народження Христини Алчевської (1841-1920), українського педагога, віце-президента Міжнародної ліги освіти. У серпні 1906 р. відпочивала з дочкою Христею Алчевською в Яремчі

17 квітня

-

165 років з дня народження Рудольфа Моха (1816-1846), галицько-українського поета і громадського діяча, священика, похованого в с. Курипові Галицького району

18 квітня

-

Міжнародний день пам'ятників та історичних місць. День пам'яток історії та культури

22 квітня

-

Всесвітній день Землі

 

-

125 років від дня народження Євгена Сагайдачного (1886-1961), українського педагога, художника, мистецтвознавця, засновника Косівського музею декоративно-прикладного мистецтва

 

-

120 років з дня народження Павлини Цвілик (1891-1964), визначної майстрині художньої кераміки, родом з Косова

23 квітня

-

Всесвітній день книги і авторського права

 

-

формування дивізії „Галичина"(1943)

24 квітня

-

Воскресіння Христове

 

-

145 років від дня народження Миколи Дерлиці (1866-1934), західноукраїнського письменника, священика, похованого в с. Тростянець Долинського району

26 квітня

-

165 років з дня народження Івана Верхратського (1846-1919), українського педагога, філолога, дослідника галицько-українських говірок, природознавця

 

-

25 років від дня катастрофи на атомній електростанції в Чорнобилі (1986). Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій та катастроф

27 квітня

-

75 років Геннадію Бурнашову (1936), українському письменнику, члену Національної спілки письменників України, автору багатьох публіцистичних книг з історії Прикарпаття, УПА. З 1946 р. проживає в м. Івано-Франківську

28 квітня

-

105 років від дня народження Ростислава Єндика (1906-1974), поета, драматурга, вченого-антрополога, автора книг „Проклін крови" (1934), „Пісенні повороти на Гуцульщині" (1928) та ін.

29 квітня

-

Міжнародний день танцю

 

-

130 років з дня народження Катерини Рубчакової (1881-1919), українсько-галицької драматичної актриси й співачки

Травень

1 травня

-

185 років з дня народження Юліана Куїловського-Саса (1826-1900), церковного діяча, греко-католицького єпископа Станиславівського у 1891-1898 роках

3 травня

-

120 років від дня народження Костянтина Воєвідки (1891-1944), лікаря, громадсько-політичного діяча, члена Українського лікарського товариства, засновника і голови його філії у Станіславі

 

-

120 років від дня народження Софії Галечко (1891-1918), громадсько-політичної діячки, хорунжої УСС, загинула у с. Пасічна Надвірнянського району

4 травня

-

130 років від дня народження Івана Фіголя (1881-1933), українсько-католицького священика, педагога і церковно-громадського діяча, уродженця Княгинина (тепер Івано-Франківськ)

5 травня

-

175 років від дня народження Сидора Воробкевича (1836-1903), письменника, композитора, педагога, громадського і церковного діяча, побував на руїнах Манявського Скиту і присвятив однойменний вірш цій події

 

 

-

175 років від дня народження Генрика Сенкевича (1836-1916), польського письменника, автора роману „Пан Володийовський", дія якого відбувається також і в Станиславові

6 травня

-

день народження Кирила Трильовського (1864-1941), відомого громадсько-політичного діяча, організатора товариства „Січ" в Заваллі. Похований у Коломиї

7 травня

-

День міста Івано-Франківська

 

-

90 років Юрію Мельничуку (1921-1963), письменнику, громадському діячу, автору літературно-критичних праць про М. Яцківа, А. Чайківського, Леся Мартовича. Народився в с. Мала Кам'янка Коломийського району

8 травня

-

День Матері (2-а неділя травня) 

 

-

71 річниця з часу відкриття обласної наукової універсальної бібліотеки ім. І. Франка (1940)

9 травня

-

День Перемоги

 

-

140 років з дня народження Володимира Гнатюка (1871-1926), українського фольклориста й етнографа, автора майже 30-ти томів фольклорно-етнографічного матеріалу, зокрема й зібраного на Прикарпатті

10 травня

-

50 років Івану Малковичу (1961), поету, редактору київського дитячого видавництва „Абабагаламага", родом з с. Нижній Березів Косівського району

14 травня

-

140 років з дня народження Василя Стефаника (1871-1936), видатного українського письменника-новеліста, громадсько-політичного діяча, уродженця с. Русова Снятинського району

 

-

70 років з часу відкриття літературно-меморіального музею В. Стефаника в с. Русові Снятинського району (1941)

 

-

40 років створення Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України (1971)

16 травня

-

200 років з дня народження Івана Білинського (1811-1882), фольклориста, члена гуртка „Руська трійця", родом з с. Дегова Рогатинського району

 

-

155 років з дня народження Миколи Колцуняка (1856-1891), українського етнографа і фольклориста, родом з с. Ковалівки Коломийського району

 

-

80 років від дня народження Миколи Кубика (1931-1991), журналіста, нарисовця, поета, автора поетичних збірок „Черемоша грають хвилі", (1960), „Верхогір'я" (1970), „Два крила" (1976), книжки нарисів „У земляків Стефаника" (1978)

17 травня

-

115 років від дня народження Дмитра Паліїва (1896-1944), видатного політичного і військового діяча, журналіста, одного із організаторів дивізії „Галичина", родом із с. Перевозець Калуського району

18 травня

-

Міжнародний день музеїв

 

-

25-а річниця відкриття літературного музею Прикарпаття в м. Івано-Франківську (1986)

19 травня

-

85 років від дня народження Івана Жибака (1926), редактора газети „Українське слово", офіційного органу Українського культурного товариства „Просвіта" в Аргентині, родом із с. Струпків Коломийського району

20 травня

-

50 років тому (1961) встановлено Республіканську премію ім. Т. Г. Шевченка, нині - Національна премія України ім. Т. Г. Шевченка

 

-

55 років від дня народження Емілії Бучинської-Варення (1956), живописця, члена Національної спілки художників України, уродженки м. Косів

21 травня

-

День науки (3-я субота травня) 

 

-

80 років від дня народження Любові Кіліченко (1931-1994), літературознавця, викладача, завідувачки кафедри української літератури Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (нині - Прикарпатський національний університет)

23 травня

-

День Героїв

 

-

50 років від дня народження Євгена Барана (1961), літературознавця, кандидата філологічних наук, члена Національної спілки письменників України, викладача Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, автора низки літературно-критичних есеїв про сучасний літературний процес в Україні, голови обласної організації НСПУ

 

-

день народження Симона Петлюри (1879-1926), українського громадсько-політичного і державного діяча, Головного Отамана військ УНР, Голови Директорії УНР

24 травня

-

День слов'янської писемності і культури

 

-

120 років з дня народження Миколи Бенцаля (1891-1938), західноукраїнського режисера й актора, похованого в Коломиї

27 травня

-

День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження (остання субота травня)

29 травня

-

175 років від дня народження Костя Горбаля (1836-1903), українського поета і журналіста, уродженця м. Тисмениці

 

-

115 років з дня народження Наталії Семанюк (1896-1974), української громадсько-культурної діячки, дружини Марка Черемшини, організатора та першого директора Снятинського літературно-меморіального музею письменника, авторки „Спогадів про Марка Черемшину" (1958), „Співець Гуцульщини" (1974), путівників „Музей Марка Черемшини у Снятині" (1958, 1966, 1974)

Червень 

3 червня

-

день народження Євгена Петрушевича (1863-1940), українського політичного діяча, голови Української Національної Ради ЗУНР в Станіславі, президента ЗУНР

5 червня

-

день народження Миколи Плав'юка, голови Проводу ОУН, президента УНР в екзилі у 1989-1992 рр., уродженця с. Русова Снятинського району

6 червня

-

День журналіста

 

-

130 років з дня народження Володимира Островського (1881-1956), українського письменника, журналіста, педагога, редактора українських часописів. З 1945 р. жив, працював і похований в Івано-Франківську

 

-

80 років від дня народження Вікторії Волощук (1931), майстра художньої кераміки, уродженки м. Косів

8 червня

-

85 років від дня народження Ірини Сеник (1926-2009), поетеси, члена ОУН та УГГ, в 1960-х роках працювала медсестрою в Івано-Франківську

9 червня

-

150 років від дня народження Євгена Озаркевича (1861-1919), фундатора української медичної науки в Галичині, родом з с. Белелуя Снятинського району

 

-

70 років від дня народження Марії Боєчко (1941), майстрині декоративного ткацтва, родом із м. Косова

12 червня

-

День Святої Трійці. Зелені свята

 

-

70 років від дня народження Михайла Бориса (1941), журналіста, автора книг „Невільниця Софія" (1992), „Сяйво Ясної гори" (1993), „Вірність клятві" (1999), „Долина" (2001), „Долинщина" (2003), „Тяпче" (2004), „Вигода" (2004), „Скарби землі долинської" (2009), уродженця с. Гошів Долинського району

15 червня

-

70 років з дня народження Івана Миколайчука (1941-1987), кіноактора, сценариста і режисера, заслуженого артиста України (1968), виконавець головної ролі у фільмі „Тіні забутих предків", який знімали у Верховині

16 червня

-

120 років з дня народження Євгена Коновальця (1891- 1938), визначного громадсько-політичного і військового діяча, полковника армії УНР, організатора УВО та ОУН

 

-

105 років від дня народження Зиновія Книша (1906), доктора права, публіциста, автора книг „Дух, що тіло рве до бою...", „Напад на пошту в Трускавці (1931)", „Становлення ОУН", уродженця м. Коломиї

20 червня

-

105-річчя від дня народження Юліана Геника-Березовського (1906-1952), видатного вченого-мовознавця, доктора філософії за дослідження „Мова Василя Стефаника" (1939), емігранта до Канади, родом з с. Лючі Косівського району

22 червня

-

70-а річниця початку Великої Вітчизняної війни (1941)

26 червня

-

День молоді (остання неділя червня) 

 

-

125-річчя з дня народження Івана Крип'якевича (1886-1967), видатного українського історика, дійсного члена НТШ, який деякий час вчителював у Рогатинській українській гімназії

28 червня

-

15-а річниця прийняття Конституції України

30 червня

 

Акт відновлення Української держави - проголошений 70 років тому в окупованому німецькими військами Львові

 

-

день народження Романа Шухевича (1907-1950), генерал-хорунжого УПА Тараса Чупринки 

Липень

1 липня

-

День архітектури України. Всесвітній День архітектури

5 липня

-

170 років з дня народження Кароля Свідзінського (1841-1877), польського поета, учасника Паризької Комуни, з 1877 р. проживав у Станіславові, де й похований

6 липня

-

160 років з дня народження Івана Левинського (1851-1918), українського архітектора, автора проектів багатьох громадських споруд у Львові та Івано-Франківську, уродженця м. Долини

 

-

115 років з дня народження Івана Тиктора (1896-1982), відомого книговидавця в Галичині

 

-

день народження Степана Ленкавського (1904-1977), відомого діяча ОУН, автора знаменитого „Декалога українського націоналіста", уродженця с. Угорники біля Івано-Франківська

7 липня

-

145 років з дня народження Івана Плешкана (1866-1903), українського письменника, священика, уродженця с. Тулови Снятинського району

8 липня

-

60 років від дня народження Івана Лудчака (1951), краєзнавця, уродженця с. Нижній Вербіж Коломийського району

9 липня

-

60 років від дня народження Валерія Дувірака (1951), художника-монументаліста, живописця, члена Національної спілки художників України, уродженця м. Коломиї

14 липня

-

день народження Левка Бачинського (1872-1930), громадського діяча, адвоката, віце-президента ЗУНР, родом з с. Серафинці Городенківського району

16 липня

-

Верховна Рада прийняла Декларацію про суверенітет України

21 липня

-

70 років з дня смерті Богдана Лепкого (1872-1941), українського письменника, поета-лірика і новеліста, професора Краківського університету. Часто бував на Прикарпатті, зокрема в с. Черче Рогатинського району

22 липня

-

60 років від дня народження Ярослава Бабинського (1951-2002), композитора і педагога, уродженця с. Тишківці Городенківського району

26 липня

-

день народження Михайла Колодзінського (1902-1939), начальника штабу Карпатської Січі, уродженця с. Поточище Городенківського району

27 липня

-

день визволення м. Івано-Франківська від німецько-фашистських загарбників (1944)

 

-

день народження митрополита Андрея Шептицького (1865-1944), визначного церковного і громадсько-політичного діяча, єпископа Станиславівського у 1899-1900 рр.

Серпень

 

-

120 років з часу перебування видатної української поетеси Лесі Українки у Буркуті Верховинського району, де вона відпочивала й лікувалася (1891)

1 серпня

-

65 років Василю Вільшуку (1946), скульптору, лауреату Шевченківської премії (1982), родом з с. Виноград Коломийського району

2 серпня

-

90 років від дня народження Георгія Бабенка (1921-2001), лікаря, біохіміка, доктора медичних наук, професора, академіка, заслуженого діяча науки і техніки України, працював і похований в Івано-Франківську

 

-

75 років від дня народження Ярослава Базіва (1936), хорового диригента, композитора, уродженця с. Підгороддя Рогатинського району

7 серпня

-

155 років з дня народження Каетана Абгаровича (1856-1909), польського письменника, родом з с. Черніїв біля м. Івано-Франківська

9 серпня

-

125 років з дня народження Богдана Заклинського (1886-1946), публіциста, фольклориста, літературознавця, родом з м. Станіслава

 

-

55 років Василю Герасим'юку (1956), українському поету, радіожурналісту, лауреату Національної премії ім. Т. Шевченка за збірку поезій „Поет у повітрі" (2003). Дитинство пройшло на Косівщині

19 серпня

-

140 років з дня народження Ярослава Лопатинського (1871-1936), українського композитора, автора опери „Еней на мандрівці", родом з м. Долини

12 серпня

-

50 років від дня народження Марії Дзюби (1961), письменниці, члена Національної спілки письменників України, лауреата обласної премії ім. В. Стефаника, авторки збірки поезій „На перехресті почуттів" (1996) та книг „Укриті небом" (2003), „Ранець для крил" (2006), „Музейна баба" (2008), уродженки с. Гвізд Надвірнянського району

23 серпня

-

День національного прапора

24 серпня

-

20-а річниця проголошення Верховною Радою Акту Незалежності України (1991)

 

-

140 років з дня народження Василя Щурата (1871-1948), галицько-українського поета і вченого, літературознавця, фольклориста, академіка АН України, дослідника творчості І. Франка

 

-

60 років від дня народження Богдана Шиптура (1951), івано-франківського композитора, заслуженого діяча мистецтв України (2008), уродженця с. Радча Тисменицького району

25 серпня

-

50 років від дня народження Надії Кметюк (1961), поетеси, лауреата обласної премії ім. Марійки Підгірянки (1999), уродженки с. Ланчин Надвірнянського району

26 серпня

-

100 років від дня народження Василя Матіяша (1911-1982), диригента, співака-баритона, громадського діяча, уродженця с. Павелче (тепер Павлівка Тисменицького району)

27 серпня

-

155 років з дня народження Івана Франка (1856-1916), видатного українського письменника, поета, філософа, вченого і громадсько-політичного діяча

28 серпня

-

65 років від дня народження Романа Дреботюка (1946), мистецтвознавця, члена Національної спілки художників України, уродженця с. Зібранівка Снятинського району

29 серпня

-

105 років з дня народження Володимира Баляса (1906-1980), видатного графіка і живописця, родом з м. Рогатина

 

-

день народження Мирона Тарнавського (1869-1938), генерала-четара Української Галицької Армії, командира вишколу Українських Січових Стрільців

30 серпня

-

90 років Володимиру Петрику (1921-2002), хореографу, керівнику Гуцульського ансамблю пісні і танцю, заслуженому артисту України (1963), народному артисту України (1997), родом з с. Ворона Коломийського району

31 серпня

-

145 років від дня народження Раймунда-Фрідріха Кайндля (1866-1930), австрійського вченого, етнографа, автора книги „Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази" (перевид. 2000)

Вересень

 

-

20-а річниця заснування Всеукраїнського літературно-художнього і громадсько-політичного журналу „Перевал" в м. Івано-Франківську (1991)

1 вересня

-

День знань.

2 вересня

-

155 років з дня народження Василя Лукича (1856-1938), культурно-освітнього діяча, західноукраїнського літературознавця, який деякий час проживав у Станіславі та Болехові

 

-

200 років з дня народження Івана Вагилевича (1811-1866), українського поета, філолога, фольклориста, організатора „Руської трійці", уродженця с. Ясень Рожнятівського району

7 вересня

-

120 років від початку трудової еміграції з Галичини, зокрема в Канаду

10 вересня

-

День українського кіно (2-а субота вересня)

 

-

115 років від дня народження Михайла Горбового (1896-?), політичного діяча, організатора спортивного товариства „Пласт", засновника ткацько-килимарської артілі „Гуцульщина", уродженця м. Косів

 

-

105 років від дня народження Івана Михайлюка (1906-1988), українського письменника, автора книг „Колоски" (1959), „Наш Іван" (1963), „День зеленоквітий" (1968), „Моє село" (1986), уродженця с. Тростянець на Снятинщині

11 вересня

-

55 років від дня народження Василя Михайлищука (1956), поета, автора книг „Газдівські кавулі", „Засів долі", „Лабіринти душі", уродженця с. Росохач Городенківського району

 

-

40 років від дня народження Тимофія Гавриліва (1971), письменника, перекладача, літературознавця, автора книг „Арабески пам'яті", „Година самотніх", „Повертаючись до сказаного", „Знаки часу", „Щоденник Одіссея" та ін., уродженця м. Івано-Франківська

17 вересня

-

день народження Івана Макуха (1872-1946), громадсько-політичного діяча, міністра внутрішніх справ ЗУНР, адвоката з Тлумача

19 вересня

-

165 років з дня народження Анатоля Вахнянина (1841-1908), західноукраїнського композитора, письменника, громадського діяча

 

-

70 років від дня народження Нестора Середюка (1941), професора кафедри внутрішніх хвороб Івано-Франківського медичного інституту (1985), академіка Академії Наук Технологічної Кібернетики України (1993), заслуженого діяча науки і техніки України (1990)

20 вересня

-

150 років з дня народження Михайла Пачовського (1861-1933), західноукраїнського письменника і педагога. Помер у м. Долині

23 вересня

-

130 років з дня народження Івана Северина (1881-1964), полтавського художника, який створив цикл картин „Гуцульщина" (1905-1911). У 1911 р. він перебував у с. Криворівні Верховинського району в товаристві І. Франка, М. Коцюбинського, В. Гнатюка та ін.

25 вересня

-

120 років з дня народження Івана Ткачука (1891-1948), українського прозаїка, учасника літературної організації „Західна Україна", репресованого, уродженця с. П'ядики Коломийського району

26 вересня

-

110 років від дня народження Семена Скляренка (1901-1962), письменника, автора широковідомих історичних романів „Святослав", „Володимир", написав роман „Карпати" (1952), оповідання „Гуцул" (1944), нарис „Юрко Мельничук з Коломиї" (1944)

 

-

75 років від дня народження Євгена Пронюка (1936), голови Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих, уродженця с. Хом'яківка Тисменицького району

27 вересня

-

Всесвітній день туризму

 

-

день народження Миколи Арсенича (1910-1947), військово-політичного діяча національно- визвольного руху в Західній Україні, члена Центрального проводу ОУН(б), члена Головної ради ОУН, уродженця с. Нижній Березів Косівського району

29 вересня

-

145 років з дня народження Михайла Грушевського (1866-1934), видатного українського історика, академіка, Голови Центральної ради, першого українського президента. Відвідував Прикарпаття

30 вересня

-

Всеукраїнський День бібліотек  

 

-

170 років з дня народження Михайла Драгоманова (1841-1895), публіциста, історика, фольклориста, культурно-громадського діяча. Бував у Галичі, на Гуцульщині. Підтримував тісні стосунки з І. Франком, М. Павликом

 

-

115 років з дня народження Ярослава Барнича (1896-1967), композитора, першого художнього керівника Гуцульського ансамблю пісні і танцю, автора оперет і відомої пісні „Гуцулка Ксеня", родом з с. Балинці Снятинського району

 

-

80 років від дня народження Михайла Бродина (1931), українського фізика, доктора фізико-математичних наук, професора, академіка Національної академії наук України, уродженця с. Сівка-Войнилівська Калуського району

Жовтень

1 жовтня

-

Міжнародний день музики. Міжнародний день людей похилого віку

2 жовтня

-

День працівників освіти (перша неділя жовтня) 

 

 

55 років від дня народження Ольги Велки (1956), співачки, педагога, заслуженої артистки України, уродженки с. Рівня Рожнятівського району

3 жовтня

-

115 років з дня народження Павла Ковжуна (1896-1936), художника-графіка, чиє ім'я пов'язане з Калушем та Івано-Франківськом

4 жовтня

-

270 років з дня народження Францішека Карпінського (1741-1825), польського поета епохи Просвітництва, уродженця с. Голосків Коломийського району

 

-

60 років від дня народження Оксани Бейсюк (1951), майстра художньої кераміки, родом із м. Косів

6 жовтня

-

135 років з дня народження Сергія Єфремова (1876-1939), публіциста, літературознавця, критика, який у грудні 1903 р. побував у Станіславові і Коломиї, неодноразово писав про творчість наших краян

 

-

115 років від дня народження Володимира Плав'юка (1896-1961), українського фольклориста, родом із с. Кути Косівського району

8 жовтня

-

165 років з дня народження Івана Біликовського (1846-1922), українського композитора, диригента, засновника першого музичного товариства у м. Станіславі „Станіславський Боян"

9 жовтня

-

День художника (друга неділя жовтня) 

 

-

125 років з дня народження Іванни Блажкевич (1886-1977), галицько-української письменниці та громадської діячки, яка вчителювала у селах Галицького району та м. Станіславі

11 жовтня

-

день народження Пилипа Орлика (1672-1742), автора першої Української Конституції (1710). Родина П.Орлика деякий час жила в Станиславові, він і сам побував на Прикарпатті

12 жовтня

-

70 років з часу проведення гітлерівцями каральної акції серед євреїв. Це була „чорна неділя" для єврейської громади міста Станиславова (Івано-Франківська) 

13 жовтня

-

80 років від дня народження Богдана Оробця (1931), педагога, поета, уродженця с. Залуччя Долішнє Снятинського району

 

-

55 років від дня народження Мирослава Лазарука (1956), чернівецького поета, критика, автора збірок „Коломия" (1988), „Покрова" (1993), „Ночі з амазонкою" (1996), повістей „Птах самотній" (1996), „Збирачі маку" (1999), уродженця с. Королівка Коломийського району

14 жовтня

-

Покрова. День українського козацтва. Річниця створення УПА

16 жовтня

-

80 років від дня народження Ярослава Дорошенка (1931-2007), українського поета, колишнього голови обласної організації Національної Спілки письменників України, уродженця с. Тязів Тисменицького району

24 жовтня

-

45 років від дня народження Віолетти Дутчак (1966), бандуристки, музикознавця, члена Національної спілки композиторів України, кандидата мистецтвознавства, лауреата Республіканського конкурсу виконавців на народних інструментах (1988), обласних премій ім. М. Підгірянки та ім. Д. Січинського (обидві 2005)

28 жовтня

-

130 років з дня народження Дмитра Макогона (1881-1961), українського письменника і педагога. Вчителював у школах Станіслава (1923-1956)

30 жовтня

-

145 років з дня народження Луки Гарматія (1866-1924), українського педагога, фольклориста, етнографа, культурно-просвітницького діяча. У 1893-1912 рр. вчителював у селах Верховинського і Косівського районів

 

-

100 років з дня народження Григорія Крука (1911-1988), українського скульптора діаспори із світовим ім'ям, родом з с. Братишів Тлумацького району

Листопад

1 листопада

-

День державності на західноукраїнських землях

4 листопада

-

105 років від дня народження Михайла Волощука (1906-1960), майстра художньої кераміки, уродженця с. Старі Кути Косівського району

6 листопада

-

200 років з дня народження Маркіяна Шашкевича (1811-1843), українського письменника, поета, громадсько-освітнього діяча, засновника „Руської трійці"

9 листопада

-

День української писемності та мови

 

-

перейменування м.Станіслава на Івано-Франківськ (1962)

10 листопада

-

60 років Неонілі Стефурак (1951), сучасній українській поетесі, родом з м. Коломиї, авторці поетичних збірок „Мелодія краплин" (1978), „За плугом сонця" (1984), „Голуби і леви" (1985), „Дикі яблука" (1990), „Спалах" (1994), „Проща" (1999), „Терноцвіт" (2002), „Душа" (2006)

15 листопада

-

90 років Оксані Затварській (1921), заслуженій артистці України. Працювала в українських мандрівних театрах, згодом в Коломийському, Івано-Франківському театрах

16 листопада

-

День працівників радіо, телебачення та зв'язку

 

-

110 років з дня народження Марії Вакалюк (Костинюк) (1901-1982), українській поетесі Канади, родом з с. Тулуків Снятинського району

 

-

90 років від дня народження Петра Цимбалістого (1921-2006), професора Українського Вільного Університету в Мюнхені, провідного українського філолога, родом із с. Пуків Рогатинськог району

 

-

60 років Богдану Дичуку (1951), поету, автору збірки „Сумує скрипка" (1994), родом з с. Дубки Городенківського району

17 листопада

-

Міжнародний день студента

18 листопада

-

110 років з дня народження Петра Горбового (1901-1969), майстра декоративного ткацтва, уродженця м. Косова

 

-

день народження Костя Левицького (1859-1941), громадсько-політичного діяча, голови уряду ЗУНР, історика, публіциста, уродженця м. Тисмениці

19 листопада

-

75 років від дня народження Романа Яремійчука (1936), вченого, професора, винахідника, педагога, уродженця с. Зібранівка Снятинського району

23 листопада

-

125 років від дня народження Михайла Ломацького (1886-1968), учителя, дослідника Гуцульщини, автора книг „Бескидом зеленим, у три ряди садженим" (1962), „Гомін гуцульської давнини" (1961), „Заворожений світ" (1965), „Гуцульський світ" (2005), „Любов Батьківщини" (1991), „У горах Карпатах" (1962)

Грудень

 

-

115-річниця відкриття польського професійного театру ім. О. Фредри (нині обласна філармонія) (1891) в Станиславові

1 грудня

-

20 років тому народ України вільним волевиявленням на референдумі підтвердив Акт проголошення незалежності України (1991)

 

-

день народження Юліана Головінського (1894-1930), сотника і команданта бригад УГА

3 грудня

-

80 років від дня народження Івана Данилюка (1931-1987), українського математика, академіка АН УРСР, уродженця с. Рашків Городенківського району

4 грудня

-

145 років від дня народження Станіслава Дембіцького (1866-1924), польського живописця, викладача Коломийської керамічної школи, виконавця сотні зарисовок до книги В. Шухевича „Гуцульщина", реставратора частини монументального розпису кафедрального собору в Коломиї

 

-

день утворення Станіславської області (1939)

7 грудня

-

200 років з дня народження Миколи Устияновича (1811-1885), західноукраїнського поета, автора „Пісні опришків"

 

-

день народження Теофіла Окуневського (1858-1937), адвоката, громадського діяча, співзасновника Української Радикальної Партії, деякий час жив в Станиславові, родом з с.Яворів Косівського району

10 грудня

-

140 років з дня народження Миколи Вороного (1871-1938), поета, який відвідував Прикарпаття

12 грудня

-

130 років з дня народження Миколи Равлюка (1881-1933), педагога і методиста, автора посібників для молодших класів гімназії, родом з с. Орелець Снятинського району

 

-

70 років від дня народження Михайла Миронюка (1941), краєзнавця, автора книги „Історія Королівки з найдавніших часів до сьогодення" а також численних досліджень з топоніміки та історичних подій 1940-50 рр. на Івано-Франківщині, родом із с. Мишин Коломийського району

 

-

день народження Андрія Мельника (1890-1964), інженера, полковника УСС, Голови Проводу ОУН, політв'язня

13 грудня

-

155 років від дня народження Миколи Садовського (1856-1933), актора та режисера, письменника, який у 1905-1906 рр. здійснив у Коломиї і Станиславові низку постановок українського класичного репертуару

19 грудня

-

день народження Степана Мельничука (1898-1922), одного з керівників збройного українського повстанського загону, який боровся проти польської окупаційної влади в Галичині. Воював в УСС, УГА. Розстріляний польськими карателями

22 грудня

-

110 років з дня народження Миколи Угорчака (псевдо. Погідний) (1901-1982), дитячого письменника, священика, родом з Тисмениці

30 грудня

-

150 років з дня народження Іванни Біберович (1861-1937), актриси галицького театру

 

-

105 років з дня народження Святослава Гординського (1906-1993), українського поета, перекладача, художника, мистецтвознавця, активного провідника української культури за кордоном, де проживав з 1944 р., родом з м. Коломиї

 

-

90 років від дня народження Михайла Гринишина (1921), хорового диригента, педагога, музично-громадського діяча, фольклориста, уродженця смт. Обертин Тлумацького району

У 2011 РОЦІ МИНАЄ:

  • 810 років від дня народження Короля Данила (1201-1264), князя Галицько-Волинської землі, політичного діяча, дипломата і полководця
  • 410 років з дня Берестейської Церковної Унії
  • 220 років з дня народження Луки Данкевича (1791-1866), одного з перших галицько-українських популярних письменників. Був священиком у Коломиї та с. Раків Долинського району
  • 205 років з дня народження Івана Баранюка (1806-1860), основоположника косівської школи кераміки
  • 175 років від дня народження Сильвестра Сембратовича (1836-1898), галицького митрополита, кардинала, який в 1885 р. створив в Станиславові нову греко-католицьку єпархію
  • 160 років з дня народження Михайла Вагилевича (1851-1912), письменника, педагога, родом з Болехова
  • 155 років з дня народження Василя Шкрібляка (1856-1928), майстра плоскої різьби на дереві, родом з с. Яворова Косівського району
  • 145 років від дня народження Ольги Ціпановської (1866-1941), української піаністки, педагога, диригента, громадської діячки, родом із с. Мізунь Долинського району
  • 140 років заснування у Станіславі учительської семінарії (1871), яка у 1892 р. розмістилася у будинку на Тринітарській площі
  • 135 років від дня народження Йосафата Коциловського (1876-1947), церковного діяча Галичини, проректора духовної семінарії у Станіславові (тепер Івано-Франківськ)
  • 135 років від дня народження Дмитра Солянича (1876), українського письменника Канади, автора збірки оповідань „Хто винуватий?" (1932)
  • 130 років від дня народження Степана Чарнецького (1881-1944), поета, театрального діяча
  • 130 років від дня народження Василя Якиб'юка (1881-1945), майстра різьблення, мосяжництва, уродженця с. Криворівня Верховинського району
  • 125 років від дня народження Василя Петрука (1886-1968), художника-самоука, емігранта, родом із с. Мишин Коломийського району
  • 125 років від дня народження Юліяна Шепаровича (1886-1949), галицького військового і громадського діяча, отамана УГА, засновника і першого директора Кооперативного Союзу в Станиславові
  • 120 років з дня народження Івана Когутяка (1891), відомого артиста і режисера. В 1952-1957 р. працював заступником директора Івано-Франківського драмтеатру ім. І. Франка
  • 120 років від дня народження Івана Ставничого (1891-1973), культурно-освітнього діяча Станиславівщини, перекладача, редактора газет „Пролом", „Станіславівський голос", „Станіславівські вісті"
  • 105 років з часу заснування літературного угрупування західноукраїнських письменників і митців „Молода Муза" (1906)
  • 100 років з часу відкриття в с. Вовчинець біля Івано-Франківська одного з перших на Прикарпатті пам'ятників Т. Г. Шевченку (1911)
  • 85 років з часу заснування музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського (1926)
  • 70 років з часу заснування центральної бібліотеки ім. Л. Мартовича Городенківської районної ЦБС (1941)
  • 65 років від часу заснування центральних бібліотек Снятинської, Тлумацької районних ЦБС (1946)
  • 20 років з часу виходу у світ першого числа газети „Рідна земля" (1991)
  • 20 років з часу виходу у світ першого числа газети органу Івано-Франківської єпархії УГКЦ „Нова Зоря"

У 2011 РОЦІ ЮВІЛЕЇ ПЕРШОЇ ПИСЬМОВОЇ ЗГАДКИ СВЯТКУВАТИМУТЬ ТАКІ МІСТА І СЕЛА :

  • 640 років м. Болехів (1371)
  • 595 років селищу Обертин та c. Видинів Снятинського району (1416)
  • 570 років смт. Богородчани, смт. Кути Косівського району (1441)
  • 560 років с. Прутівка ( колись Карлів) Снятинського району (1451)
  • 550 років с. Жуків Тлумацького району (1461)
  • 545 років с. Нижній Кут Снятинського району (1466)
  • 490 років с. Долішній Кут, Дубівці, Пилипівці, Коза Снятинського району (1521)
  • 485 років с. Гвіздець Коломийського району (1526)
  • 445 років селам Білі та Чорні Ослави Надвірнянського району (1566)
  • 435 років с. Красилівка Тисменицького району (1576)
  • 415 років м. Надвірній (1596)
  • 390 років с. Вікно Городенківського району (1621)
  • 345 років селам Текуча Косівського, Слобода Рунгурська (тепер Слобода) Коломийського районів (1646)
  • 340 років с. Стратин Рогатинського району (1671)
  • 280 років с. Стебні Верховинського району (1731)
  • 270 років с. Черемошна (колись Ферескула) Верховинського району (1741)
  • 205 років с. Шевченкове Снятинського району (до 1946 р. - Альбінівка) (1806)
  • 150 років с. Зібранівка Снятинського району (1861)

1 січня - 115 років з дня народження Василя Касіяна (1896-1976), українського художника-графіка

Касіян Василь (1. 01. 1896, с. Микулинці, тепер у складі Снятина - 26. 06. 1976, Київ) - відомий український графік, народний художник СРСР (з 1944), Герой Соціалістичної Праці (1974). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1947), лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка (1964), Державної премії УРСР (1971).

Син селя­нина. Закінчив Празьку Ака­демію образотворчих ми­стецтв (1926). У 1927 р. переїхав на Україну. Працював заві­дувачем кафедри графіки Київсь­кого художнього інституту (1944-1976), з 1938 р. - професором, зго­дом - дирек­тором Інституту мистецтвозна­вства АН УРСР.

Протягом життя звертався до образу Т. Ше­вченка і його ге­роїв. Ілюстрував „Кобзар" (1934, 1954, 1961, 1964), „Гайдамаки" (1964), „Наймич­ку" (1938). Створив ряд портретів Т. Шевченка: „Тарас Шевченко на зас­ланні" (1936), „Шевченко серед се­лян", „Шевченко-офортист" (1939), „Шевченко з казахським хлопчиком" (1964), цикл плакатів „Гнів Шевченка - зброя перемоги" (1942- 1943), плакати до 100-річчя з дня смерті (1961), 150-річчя з дня народження (1964) Шевченка. Оформив та проілюстрував твори, присвячені Т. Шевченкові (О. Іваненко „Тарасові шляхи" (1939, 1974), С. Васильченка „В бур'янах" і наукові праці про творчість поета. Мотиви Шевченкових творів образи його літературних героїв Касіян відобразив­ також у станковій графіці: „Інтродукція", „Гонта в Умані" (1922), „Панщина" (1938), „Коліївщина" (1939) та ін. Він автор праць про малярську і графічну спадщину Т. Шевченка: „Мистецтво Тараса Шевченка" (К., 1963), „Офорти Тараса Шевченка" (К., 1964), брав участь у підготовці видання „Тарас Шевченко: мистецька спадщи­на" (т. 1-4, К., 1961-1964).

Для вшану­вання пам'яті художника встановлено республіканську премію ім. В. Касіяна. У Снятині відкрито музей, а в Косові - меморіальну дошку та присвоєно його ім'я мистецькому ко­леджу (з 1999 - інститут).

Василь Касіян : [біогр. дов.] // Перевал. - 2001. - № 1-2. - С. 230.

З минулих літ : Книга пережитого : [автобіогр. повість] // Жовтень. - 1982. - № 9. - С. 12-66.

Про мистецтво : вибр. ст. - К. : Мистецтво, 1970. - 279 с.

Мистецтво графіки. - 2-е доп. вид. - К. : Держ. вид. образотворч. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1963. - 44 с.

Мистецтво Тараса Шевченка. - К., 1963. - 78 с. : іл.

Альбом репродукції / авт. передм. та упоряд. Г. С. Портнов. - К. : Держ. вид. образотворч. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1962. - 11 с.

Українська дожовтнева реалістична графіка / В. Касіян, Ю. Турченко. - К. : АН УРСР, 1961. - 191 с. : іл.

***

Ранній період творчості Василя Касіяна // Лукань В. Вибранні статті про мистецтво. Явища. Постаті. Імена / В. Лукань. - Івано-Франківськ, 2009. - С. 96-101.

Забашта В. Мої вчителі та друзі. Василь Касіян / В. Забашта // Вітчизна. - 2007. - № 7-8. - С. 101-103.

Болотенюк М. Боготворящий штрих майстра / М. Болотенюк // Галичина. - 2006. - 2 лют.

Мельник О. Дороги й манівці Василя Касіяна / О. Мельник // Українська культура. - 2006. - № 10. - С. 28-29.

Михальчук В. З Шевченком через усе життя : рання Шевченкіана Василя Касіяна / В. Михальчук // Голос Покуття. - 2006. - № 11. - С. 9.

Пушкар Б. Вшанували видатного творця Шевченкіани [у Снятині] / Б. Пушкар // Рідна земля. - 2006. - 19 січ.

„Я син твій, Україно" // Календар знам. і пам'ят. дат. - 2006. - І кв. - С. 20-28. - Бібліографія в кінці статті.

„Я рисовал везде" : к 100-летию со дня рождения худож. В. Касияна // Ющенко О. Краплини життя : нариси, рец., оповід., вірші. - К., 2004. - С. 236-240.

Василь Касіян : [біогр. довідка] // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Т. 2 / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. - Івано-Франківськ, 1999. - С. 68.

Василь Касіян : спогади про худож. / упоряд. Я. П. Гоян. - К. : Мистецтво, 1986. - 208 с. : іл.

Касіян Василь : бібліогр. покажч. - Л., 1976. - 158 с.

1 січня - 80 років Уляні Скальській (1931), інженерові, громадській діячці, організаторці та очільниці Клубу української інтелігенції ім. Б. Лепкого

Скальська Уляна (01.01.1931, с. Романівка Великобірківського району на Тернопільщині) - інженер, громадська діячка. Народилась у священичій сім'ї. Прадід отець Степан Головацький був парохом у Кропивнику Долинського району, де й похований, батько, отець Любомир, - відомий про­світянин, поборник москвофільства. Мати, Наталія з Казновських Головацька - організаторка просвітянського руху та Союзу українок, походила зі ста­ровинного княжого роду Глібовичів і священичого - Глібовицьких.

Закінчила Коломийську середню школу № 2 і хімічний факультет Львівського університету. Сорок років відпрацювала у нафтовій промисловості в ЦНДЛ об'єднання „Укрнафта", де заверши­ла роботу над кандидатською дисертацією, яку захис­тила 1970 р. Але в Інститут нафти і газу не пройшла за конкурсом, оскільки не була членом КПРС, хоч мала на той час понад 60 друкованих наукових праць, входила в десятку провідних спеціалістів СРСР з фізико-хімії бурових розчинів. Викладала на факультеті підвищення кваліфікації інженерів нафтової і газової промисловості. Працювала у філіалі ВИДІ бурової техніки. Від 1988 р. - членкиня культурно-наукового товариства „Рух", одна із засновниць асоціації „Зелений світ", має публікації на екологічні теми. Одночасно працювала в ТУМ ім. Т. Шевченка. Взимку 1990-го організувала і стала першим головою Союзу українок у місті. Провела першу Всеукраїнську наукову конференцію, присвячену 135-річчю від дня народження Н. Кобринської та 105-й річниці О. Дучимінської. Була одним із іні­ціаторів відновлення святкування Дня Матері та 110-річчя від народження Марійки Підгірянки. Опублікувала 17 статей у місцевій пресі, читала лекції на просвітянську тематику. У липні 1992-го організувала й очолила Клуб української інтелігенції ім. Б. Лепкого. У 1993 р. - голова оргкомітету створен­ня „Жіночої громади". Членкиня ради міського ТУМ (від 1992).

Скальська Уляна : [біогр. довідка] // Просвіта Івано-Франківська. Кн. 1 / за ред. В. Бойка. - Івано-Франківськ, 2000. - С. 147-148.

Шевченкіана Богдана Лепкого. Кн. 2. - Івано-Франківськ : Грань, 2008. - 379 с.

Франкіана Богдана Лепкого: Іван Франко та родини Лепких, Глібовицьких. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2007. - 196 с.

Лепкіана Уляни Скальської. - Івано-Франківськ : Грань, 2002. - 132 с.

Сильвестр Лепкий - Марко Мурава. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2002. - 21 с.

***

Печерська Г. Спадкоємиця красивого священичого роду / Г. Печерська // Рідна земля. - 2009. - 2 січ. - С. 4.

Печерська Г. Тримає герб роду / Г. Печерська // Галицька Просвіта. - 2009. - 9 січ. - С. 2.

Волинець Н. Живе великою ідеєю / Н. Волинець // Жайвір. - 2004. - № 1. - С. 5.

Уляна Скальська : біобібліогр. покажч. : до 70-річчя з дня народж. / упоряд. Я. Коземчук. - Івано-Франківськ : Грань, 2002. - 28 с.

Скальська Уляна : [біогр. довідка] // Просвіта Івано-Франківська. Кн. 1 / за ред. В. Бойка. - Івано-Франківськ, 2000. - С. 147-148.

Головацька-Скальська Уляна // Страгора : кн. про Надвірнянщину. - Л., 1994. - С. 78.

4 січня - 100 років від дня народження Володимира Макара (1911-1993), громадсько-політичного діяча української діаспори

 Серед сотень тисяч, навіть мільйонів наших земляків, розки­даних недолею у широкому світі, є чимало людей різнопланових талантів і обдарувань: науковців, промисловців, урядовців та громад­ських діячів, подвижників української культури та мистецтва, меце­натів і філантропів. Патріотична діяльність закордонних українців у міжвоєнний та післявоєнний періоди принесла не лише цілком осяжні економічні, політичні та наукові результати, а й лишила по собі цілий пласт справді унікальної, специфічної літератури, часом не надто блискучого стилістичного вишколу, однак надзвичайно цінної як своєю інформативністю, так і емоціями, почуттями і болями за долю нашої спільної Батьківщини. Йдеться, насамперед, про багатотомну діаспорну мемуаристику, її ґрунтовний духовний капітал, покликаний збагатити історичну пам'ять і культуру всіх українців. Ця мемуаристика є разом з тим складовою писемної дже­рельної спадщини українського народу, що становить фундамен­тальну базу його історичної пам'яті, від повноти і достовірності якої залежить як правда історії, так і її повчальне значення для сучасних і майбутніх поколінь. Саме тому важливим є вивчення і видання всіх видів і типів писемних джерел, зокрема мемуаристики зарубіжних українців, цих своєрідних літописців історії українства, відірваного від Батьківщини. Одним з них і був Володимир Макар.

Незвичайна доля цієї людини є певним зліпком героїчної долі всього його покоління. Народився він 4 січня 1911 року у Станіславі (нині - Івано-Франківськ). Батьки Володимира походили з села Поториця Сокальського повіту. Після їх смерті виховувався в сиріт­ському притулку Сестер Служебниць та згодом у бурсі „Мала семінарія" у Станіславі, де й закінчив у 1929 році державну гімна­зію з українською мовою навчання. Протягом 1929-1932 років Воло­димир Макар - студент математично-природничого відділу Львівського університету і активний учасник українського націо­нального руху.

Певна річ, діяльність молодого українця не проминула пильного ока польської влади. 1932 року його заарештовують двічі, у 1934-1935 роках Макар - в'язень сумнозвісного концтабору „Береза Картузька" (суд - 13.01.1937). А у 1936 році його засуджують до семи років ув'язнення, звідки лише з початком німецької окупації Польщі вдалось йому достроково вийти на волю. Проте, він знову захоплюється патріотичною боротьбою. Невдовзі, після важкого поранення німецькою кулею, Володимир Макар став інвалідом - втратив ногу у шпиталі Берестя Литовського.

Початок німецько-радянської війни застав його у Сокалі, де 6 липня на всенародному віче він від імені ОУН проголосив радісну звістку про Акт відновлення української державності. З 1942 року, рятуючись від репресій німецького режиму, Володимир Макар пра­цював у підпільній референтурі пропаганди: спочатку в інформаційній підреферентурі, а згодом у підпільній радіостанції „Вільна Україна". З 1944 року він постійно працював у структурах ОУН у Західній Європі. З 1950 року і до смерті мешкав у Торонто (Канада).

Канадський період життя і діяльності Володимира Макара був надзвичайно плідним і насиченим. Здається, не було жодної помітної організації української діаспори, де б не виявляв він свою активність. Тут розквітнув його талант журналіста і мемуариста. Протягом майже трьох десятиліть редагував сторінку УПА „Вояцька Ватра" у часописі „Гомін України" в Торонто, видав кілька надзвичайно цікавих збірок спогадів про героїчні сторінки українського національного руху. На щастя, йому випала доля застати перші роки молодої Української незалежності.

Помер Володимир Макар 26 грудня 1993 року у лікарні міста Торонто і був похований на українському цвинтарі Святого Воло­димира в Оквілі на дільниці, де спочивають колишні вояки УПА.

Сохань П. Хранитель пам'яті / П. Сохань, О. Маврін // Макар В. Спомини та роздуми. Т. 2. Кн. 1 / В. Макар - Торонто ; К., 2001. - С. 5-6.

Спомини та роздуми : Бойові друзі. Т. 2. Кн. 1. - Торонто ; К., 2001. - 370 с.

Спомини та роздуми : Бойові друзі. Т. 3. Кн. 2. - Торонто ; К., 2001. - 509 с.

Пройдений шлях : спомини. Т. 1. Від Бистриці до Бугу (1911-1929). - Торонто, 1983. - 456 с.

Бойові друзі : зб. спогадів з дій ОУН (1929-1945). Т. 1. - Торонто, 1980. - 416 с.

***

Кутинський М. Некрополь України : [В. Макар] / М. Кутинський, І. Шишов // Дніпро. - 2001. - № 9-10. - С. 139.

Сохань П. Хранитель пам'яті / П. Сохань, О. Маврін // Макар В. Спомини та роздуми. Т. 2. Кн. 1 / В. Макар - Торонто ; К., 2001. - С. 5-6.

Макар Володимир // Новий час. - 1991. - 3 січ.

10 січня - 190 років від дня народження Антіна Петрушевича (1821-1913), історика, археолога, філолога та етнографа

Петрушевич Антін Степанович [крипт. і псевд.: А из Д., А. П., А. С. П., І. С. П. Н. М. У., П. А. С., С. Ю., А. из Добр., Ант. Петр., Антоній из Добрян., Галичаненко А., Галичанин, Галицький А., Йван Подкова, Русин Галичанин, Русолюбович А.,Тотсамович А., Святослав Юрьевич, Аз Покой] народився в с. Добряни, тепер Стрийського району Львівської області.

Після закінчення 3-класної школи з німецькою мовою викла­дання у Стрию (1833) хлопець продовжував навчання у 6-класній гімназії отців домініканів у Львові. Тут він проявив особливе зацікавлення історичною літературою. 1839 р. А. Петрушевич вступив до Львівського університету, де студіював історію. За ба­жанням батька Антін 1841 р. перевівся на теологічний факультет, після закінчення якого (висвятився 1847 р.) працював у церкві Перегінська, колишнього Долинського повіту, згодом на запро­шення митрополита Михайла Левицького - в Унівському василіянському монастирі. Став капеланом та нотаріусом митрополи­чого уряду, 17. 01. 1851 р. отримав титул консисторського радника. 1856 р. йому було надано парафію у с. Новиця Калуського району, але туди не поїхав, залишився при митрополиті. Протягом 1858 р. упорядковував у Перемишлі капітульну бібліотеку й архів, запро­вадивши там систематичні каталоги. Об'їздив Галичину, Букови­ну, Закарпатську Україну, Чехію, де збирав стародруки, давні церковні рукописи.

1861 р. А. Петрушевича вибрали послом до галицького сейму, де він проявив себе неперевершеним знавцем історії української та польської мов. Його промови без скорочень друкувала популяр­на газета „Слово", деякі виходили окремими брошурами. Того ж року А. Петрушевич був іменований дійсним крилошанином, вів митрополичу канцелярію і водночас як глибокий знавець архівної і бібліотечної справи завідував капітульною бібліотекою.

Значну роботу довелося проводити А. Петрушевичу в якості посла до австрійського парламенту (1873-1878) від округи Ка­луш-Ділятин-Богородчани.

А. Петрушевич залишив вагомий доробок. Як і багато хто з його побратимів по гімназії та університету, починав віршованими спробами. У різних газетах були надруковані його поезії „Плач матері руської над блудним сином", „Бог", „Гей, хто русин, весе­лися!", „Слава богу - в нове літо", „В мене нині свято" та ін.

А. Петрушевич виступив на поле суспільно-громадської праці 1848 р. з брошурою. Відтак А. Петрушевич став одним з провідних діячів русофіль­ського напряму, виробив теорію „праруського язика", однак потім відійшов від тих шукань.

1850 р. А. Петрушевич опублікував брошуру, у якій дав рішу­чу відсіч наклепницьким твердженням про походження русинів. Він сам редагував і вів коректуру деяких книг, що їх друкувала „Галицько-Руська Матиця". Редагував і двічі видавав „Читанку" М. Шашкевича (1850, 1853).

На цей час припадає початок активної публіцистичної, куль­турно-просвітницької діяльності А. Петрушевича. Зі статтями, фейлетонами, сатиричними віршами, науковими історичними розвідками та есе він виступав у виданнях „Зоря Галицкая", „Пчела", „Церковная газета", „Семейная библиотека", „Временник Ставропигийского Института", „Церковний вестник" (Буда­пешт), у чеській та польській періодиці. Він вів інтенсивне листу­вання.

А. Петрушевич залишив дослідникам значну за обсягом епісто­лярну спадщину, в якій порушено суспільнозначимі проблеми.

Поряд з основною працею служителя церкви А. Петрушевич займався перекладами, зокрема з польської (Т. Пздура), німецької (Ф. Шіллер, Й. В. Гете, Е. X. фон Кляйст) мов. Йому належить один з перших перекладів „Слова про Ігорів похід" на українську мову.

А. Петрушевич зібрав за життя багатющу бібліотеку світського й релігійного характеру українською, польською, німецькою, ла­тинською мовами. Чорновий варіант заповіту на все майно А. Петрушевича, складений ним 7. 01. 1878 р., свідчить, що власник за­повів усю бібліотеку, колекції рукописів, актів, інші цінні доку­менти бібліотеці Народного дому.

А. Петрушевич залишив помітний слід як історик. Йому нале­жать десятки ґрунтовних праць і розвідок, які свого часу мали неабиякий успіх, насамперед завдячуючи їх джерелознавчій базі. Він - автор праць „Житє Іова Княгинецького, основателя Скиту Манявського, написане Ігнатом з Любарова" (1860), „Иосиф Шумлянский" (1862) та багато ін. Значний вплив на роз­виток історичної науки в Галичині й в усій Україні мала його праця „Сводная галицко-русская летопись" (Львів, 1874. - Т. 1; 1887. - Т. 2. Ч. 1; 1889. - Т. 2. Ч. 2). Це своєрідна хроніка історичних подій у Галичині та Наддніпрянській Україні протягом XVII - XVIII ст.

Помітний слід залишив А. Петрушевич на ниві фольклористи­ки та етнографії. З архівних джерел відомо, що він записував по селах приповідки, повір'я, байки, висловлювання, рідковживані слова, пісні, зокрема колядки та гаївки. Упродовж 1869-1875, 1876-1888 рр. А. Петрушевич нагромадив 16 записних книжок, у яких нотував короткі оповідки, притчі з народних вуст. На жаль, більшість матеріалів залишається і досі в архівах.

Також перу А. Петрушевича належить чимало досліджень, підготов­лених на стикові кількох галузей наук, зокрема історії, етногра­фії, археології тощо.

Помер Антін Петрушевич 23. 09. 1913 у Львові.  

*статтю скорочено упоряд. календаря 

Качкан В. Петрушевич Антін / В. Качкан // Українська журналістика в іменах. Вип. 2 / за ред. М. Романюка. - Л., 1995. - С. 172-176.

***

Королько А. Археографічна діяльність Антона Петрушевича / А. Королько // Вісник Прикарпатського університету. Історія. Вип. 4-5. - Івано-Франківськ, 2001. - С. 175-186.

Королько А. А. Петрушевич і ранній етап русофільського руху в Галичині / А. Королько // Галичина. - 2001. - № 5-6. - С. 133-138.

Петрушевич Антін : [біогр.] // Рукописна україніка у фондах ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України та проблеми створення інформаційного банку даних. - Л., 1999. - С. 511-519.

Петрушевич Антін : [біогр.] // Гаврилів Б. Галицьке краєзнавство. Ч. 1. - Коломия, 1997. - С. 154-155.

Петрушевич Антін : [біогр.] // Хто є хто : біогр. довід. - Богородчани, 1996. - С. 13.

Качкан В. Петрушевич Антін : [біогр.] / В. Качкан // Українська журналістика в іменах. Вип. 2 / за ред. М. Романюка. - Л., 1995. - С. 172-176.

Петрушевич Антін : [біогр.] // Особисті архівні фонди відділу рукописів. - Л., 1995. - С. 159-161.

Петрушевич Антін : [біогр.] // Качкан В. Українське народознавство в іменах. Ч.1. - К., 1994. - С. 49-58.

13 січня - 130 років з дня народження Антіна Лотоцького (1881-1949), письменника і педагога, викладача Рогатинської і Снятинської гімназій 

Лотоцький Антін Львович [псевд. і крипт.: Я. Вільшенко; Я. В-ко, Вуйко, Тонцьо, Лотан, А. Л., Тото-Долото, Само-собою не Руданський, МУБАЛ (спільний з М. Угрином-Безгрішним) та ін.: 13.01.1881, с. Вільхівці, тепер Жидачівського р-ну Львівської обл. - 28.05.1949, Львів] - відомий український письменник і журналіст.

Народився у сім'ї галицького педагога і письменника Льва Лотоцького (1850-1926). Навчався у Бережанській гімназії, де ра­зом з братом Володимиром видавав гумористичний журнал „Небилиці". Тут він належав до таємної молодіжної організації „Молода громада".

Після закінчення гімназії студіював філософію у Львівському університеті, співпрацював з редакцією часопису „Діло". За час навчання опублікував перші книжки „Цвіти з поля" (1907), „Ведмедівська попівна" (1909), а також історичну повість з часів Хмельниччини „Триліси" (1910).

З 1911 р. А. Лотоцький разом з Миколою Венгжином (письмен­ник, журналіст і політичний діяч, відомий у літературі як Микола Угрин-Безгрішний) працював у Рогатинській гімназії, де органі­зували товариство „Молода Січ", що стала осередком національ­но-патріотичного виховання учнів. Тут він опублікував дослі­дження „Тарас Шевченко в німецьких перекладах".

З початком Першої світової війни А. Лотоцький став одним із організаторів з учнів старших класів та педагогів Рогатинської гімназії сотні січових стрільців. У час війни ввійшов до складу Пресової кватири легіону Українських січових стрільців. Разом з М. Угрином-Безгрішним редагував стрілецькі часописи „Вісник Пресової кватири УСС", „Самопал", „Червона Калина", в яких також друкував свої твори. Брав участь у підготовці часопису „Самохотник". З 1916 р. - беззмінний секретар Пресової кватири УСС.

Після відновлення у 1916 р. діяльності Рогатинської гімназії А. Лотоцький був скерований кошем січових стрільців для викла­дацької роботи у ній, де працював протягом року. 1918 р. (лютий-жовтень) брав участь у рейді УСС у Наддніпрянську Україну. Із заснуванням в умовах польської окупації Галичини у Львові в серпні 1919 р. Й. Застирцем газети „Нова рада" А. Лотоцький пра­цював у ній редактором. Був також одним із перших співробіт­ників заснованого у Львові часопису і видавництва „Світ дитини".

У Рогатинську гімназію А. Лотоцький повернувся у 1922 р. 1923 р. він разом з М. Угрином-Безгрішним залишив роботу в гім­назії і зайнявся літературною та видавничою роботою.

З січня 1923 р. А. Лотоцький та М. Угрин-Безгрішний видава­ли журнал „Рогатинець", в якому друкували підписані спільним псевдонімом МУБАЛ (складений з ініціалів друзів) свої твори. Одночасно вони керували комісією „Рідної школи Рогатинщини", опублікували звернення „До українців та й до українок Рогатин­щини в Америці" з проханням допомагати українському шкіль­ництву, готують до видання календар „Самопал" на 1924 р. У цей період А. Лотоцький опублікував у часописі „Рогатинець" повість „Обри", вів поточну бібліографію. 1924 р. на сторінках жур­налу надруковані його листи-звернення до молоді. Однак через брак коштів один з кращих часописів „Рогатинець" у 1924 р. припинив своє існування.

У 1919-1939 рр. А. Лотоцький не припиняв співпрацю у жур­налі та видавництві „Світ дитини". На сторінках часопису він публікував вірші, історичні оповідання, вів рубрику „Всі вчимося англійської мови", друкував сценічні картинки для дітей, зна­йомив з видатними письменниками інших країн та публікував у власному перекладі їхні твори, опублікував цикл краєзнавчих оповідань під загальною назвою „Славко на мандрівках". 1934 р. у видавництві „Світ дитини" видав чотири зошити „Історії Ук­раїни для дітей". Усього ж А. Лотоцький до 1939 р. видав понад 50 книжок для дітей. Напередодні Першої світової війни він написав твір „Княжа слава", який був опублікований лише в 1942 р.

1936 р. А. Лотоцький разом з М. Угрином-Безгрішним видав у рогатинському видавництві „Сині дзвіночки" „Коротку граматику української літературної мови".

У квітні 1946 р. А. Лотоцький був прийнятий до Спілки письменників України. Тоді ж за клопотанням Спілки був поміщений в інтернат для перестарілих.

Помер А. Лотоцький у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Малик Я. Лотоцький Антін : [біогр.] / Я. Малик // Українська журналістика в іменах. Вип. 2. - Л., 1995. - С. 126-128.

Кужіль і меч : іст. повісті для юнацтва. - Л. : Черв. калина, 1991. - 335 с.

Історія України для дітей : для дітей серед. і шкіл. віку. - Л. : Фенікс, 1990. - 239 с.

Княжа слава : іст. оповід. - Торонто, 1984. - 80 с.

***

Кодлюк Я. 120 розповідей про письменників / Я. Кодлюк, Г. Одинцова. - К., 2006. - С. 79.

Качкан В. „А зорі червоні - від стрілецької крові" : (ціхи до життєпису Антона Лотоцького) / В. Качкан // Качкан В. Хай святиться ім'я твоє. Кн. 3 / В. Качкан. - Л., 1998. - С. 153-161.

Лотоцький Антін : [біогр.] // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Т. 1 / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 99.

Малик Я. Лотоцький Антін : [біогр.] / Я. Малик // Українська журналістика в іменах. Вип. 2. - Л., 1995. - С. 126-128.

Антін Лотоцький // Енциклопедія українознавства. Т. 4. - Л., 1994. - С. 1379 ; УЛЕ. Т. 3. - К., 1995. - С. 231.

Антін Лотоцький : виховник, педагог, письменник // Рогатинська земля. Т. 1. - Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1989. - С. 579-580.

16 січня - 50 років від дня народження Надії Попович (1961-1995), української поетеси

Попович Надія Миколаївна народилася 16 січня 1961 року в селі Фитьків Надвірнянського району.

У 1976 році закінчила Фитьківську восьмирічну шко­лу, а в 1978 році - Переріслянську середню школу. Вже в мо­лодших класах виявила схиль­ність до літератури.

У травні 1977 року захво­ріла тяжкою недугою і поезія стала її єдиним способом самовиживання. Перші вірші над­руковані в обласній молодіжній газеті у 1985 році. Стає членом обласного літературного об'єднання „Іскри юності", літ­студії „Бистрінь" - у 1987 році. В 1988 році створює літературно-драматичну студію „Первоцвіт", членами якої стали учні Фитьківської і Переріслянської шкіл. Студія „Первоцвіт" у 1992 році одержує звання „Зразковий дитячий ху­дожній колектив".

За цей період пише вірші, літературно-драматичні сце­нарії, п'єсу „Легенда про Фитьків".

У 1990 році вступає на філологічний факультет Прикар­патського університету ім. В. Стефаника, який закінчує з відзнакою у 1995 році.

У 1993 році нагороджена дипломом учасника Симоненкового збору молодих поетів України, а дещо пізніше стає ди­пломантом Міжнародного конкурсу молодих українських літераторів „Гранослов-93".

У червні 1994 року видає першу поетичну збірку „Серед ми­нущості буття" і друкується в книзі про Надвірнянщину „Страгора".

Але важка, довготривала хвороба знесилила поетесу і 7 травня 1995 року відібрала у неї життя. Друга поетична збірка „Портрет долі" побачила світ після її смерті. Похована в селі Фитьків.

Попович Надія : [біогр. та поезії] // Жниво на стерні. - Коломия, 1997. - С. 90.

Співаю тобі Україно : сцен. свят, літ.-муз. композ., казки, вистави. - Івано-Франківськ, 1999. - 222 с.

Портерт долі : вірші / ред. О. Слоньовська. - Надвірна, 1995. - 84 с.

Серед минущості буття : вірші. - Івано-Франкіськ, 1994. - 57 с.

***

Бурнашов Г. Згасла, щоб світити людям / Г. Бурнашов. - Івано-Франківськ : Просвіта, 2006. - 32 с.

Писуляк С. З любові й муки народжується письменник : [у с. Фітькові Надвірнян. р-ну відкр. літ.-мемор. музей-кімнату ім. Надії Попович] / С. Писуляк, В. Манівчук // Народна воля. - 2006. - 2 черв.

Чир Н. Світло далекої зорі : [Н. Попович - 45] / Н. Чир // Народна воля. - 2006. - 13 січ.

Питлюк М. Пам'яті талановитої поетеси / М. Питлюк // Рідна земля. - 2001. - 16 лют.

Співак О. „Надіє, зоре, дух твій не погас" / О. Співак // Народна воля. - 2001. - 16 лют.

Снагу розуму і серця - людям // Народна воля. - 1998. - 25 лют.

Попович Надія : [біогр.] // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. - Косів, 1997. - С. 71.

Попович Надія : [біогр. та поезії] // Жниво на стерні. - Коломия, 1997. - С. 90-106.

7 лютого - 150 років з дня народження Ксенофонта Сосенка (1861-1941), українського етнографа, дослідника релігійних звичаїв та обрядів українського народу

Сосенко Ксенофонт Петрович, народився 7 лютого 1861 року в селі Межигірці біля Галича, помер 9 квітня 1941 року в селі Конюxи (зараз Козівського району на Тернопільщині).

Учений-етнолог, збирач і дослідник народних пісень, вишивок, інших звичаїв. Видатний ідеолог Українства, який визначив і досліджував його духовні корені. Член міжнародного товариства етнографів, учасник міжнародних з'їздів етнологів.

Відкрив Староукраїнську віру та культуру як факт світового духовного та культурно-історичного буття та як об'єкт наукових і теологічних досліджень, показав існування та буття Староукраїнської цивілізації.

Поxодить зі стародавнього козацького і священичого роду. Його двоюрідним братом є художник Модест Сосенко (1875-1920).

Навчався в Академії Мистецтв у Кракові, у Львівському Університеті на теологічному і філософському факультетаx. 1888 висвячений на священика Української греко-католицької церкви, душпастирював у селаx Галичини (з 1901 року і до кінця життя в Конюxаx). За свою душпастирську та культурно-просвітницьку працю та заxист українського населення 1920 року був арештований польською військовою владою і стояв під загрозою розстрілу.

Досліджував прадавню віру в Бога та реліґійну ідеологію Українського народу, український фолькльор, вишивку, релігійні, побутові та господарські обряди і звичаї, реліґійні свята, насамперед Різдва і Щедрого Вечора, а також Великодня, Юрія, Купала, Воведення, Калети-Андрія, Святого Збору та інші. Описав і пояснив Свята Різдва і Щедрого Вечора, з'ясував їx ідеологію, розкрив їx символіку і містику.

Автор основоположної наукової праці „Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора" (Том 1 - Львів, 1928; том 2 - неопублікований), присвяченої Староукраїнській культурі й релігії, які виявляються в давніх передхристиянських, - ще преісторичних, - святах релігійних, господарських і побутових, що досі тривають в Українського народу в уривках давніх обрядів і в зв'язаних з Святочними часами народних піснях, насамперед у Колядках і Щедрівках. У цій праці блискуче відтворив з народних традицій образ давньої Української віри і культури, а також показав, що ця віра триває досі, хоч і не є сформульована доґматично, - і що давня Українська культура є в основах сучасного життя народу.

Наукова розвідка „З проблем місячних назв на Україні", поміщена в „Звонах" (листопад 1931, лютий і березень 1932). Розвідки і статті у часописаx „Поступ", „Літературний Вісник".

Розвідки-брошури на початку наукових досліджень: „Про містику гагілок" (Львів, 1922), „Праджерело українського релігійного світогляду" (Львів, 1923), - вважав сам помилковими в тому, що вони не враховували зміст Колядок і Щедрівок.

Неопубліковані праці: про Гаїлки та Староукраїнський Великдень, про Купала, „Ґенеза козаччини" і „Дніпро і Подніпров'я" („Дніпро та Придніпрянщина"), словник ірансько-українських лінгвістичних аналогій, збірка арабських лінгвістичних елементів в українській мові, збірка лінгвістичних і арабських аналогій в назвах рік, гір і місцевостей Подніпров'я й Західної (Галицької) України.

Своїми науковими дослідженнями ствердив велику старинність Українського народу як одного з найдавнішиx народів світу, показав велику самостійність його культурної творчости та ориґінальність і автоxтонність Української культури, автоxтонність Українського народу на його території.

1991 року громадськість села Конюxи вирішила створити меморіяльний музей К. Сосенка в будинку, де він жив.

http://www.pisni.org.ua/persons/

Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого вечера : репринт. вид. - К. : СІНТО, 1994. - 360 с.

Різдво-Коляда і Щедрий вечір : культуролог. оповідь. - К. К. : Укр. письм., 1994. - 1286 с.

***

Листи К. Сосенка до Кирила Студинського // У півстолітніх змаганнях : вибр. листи до Кирила Студинського (1891-1941). - К., 1993. - С. 551, 610, 635, 757.

Лисенко Н. Любов до сонця / Н. Лисенко // Старожитності. - 1992. - число 8. - С. 7.

Сосенко Ксенофонт // Енциклопедія українознавства. Т. 8. - Париж ; Нью-Йорк, 1976. - С. 2956-2957.

Сосенко Ксенофонт // Українська загальна енциклопедія. Т. 3. - Л., 1933. - С. 155.

10 лютого - 70 років Ганні Вінтоняк (1941), майстрові декоративно-ужиткового мистецтва 

За визначний внесок у справу розвитку народного декоративного мистецтва нагороджена п'ятьма дипломами Президії правління Спілки художників України за 1978, 1979, 1980, 1981, 1984 рр. та 33 почесними грамотами і дипломом І ступеня.

Народилася 10 лютого 1941 року в с. Космачі Косівського району Івано-Франківської області у селянській родині.

Ганна Григорівна змалку вміла писати писанки, вишивати і ткати. Закінчила Космацьку середню школу (1959 р.), Івано-Франківське медичне училище (1966 р.). Працювала майстром художньої вишивки художньо-видавничих майстерень м. Чернівці (1970-1980 рр.).

Протягом десятків років плідно трудиться на ниві розвитку народного мистецтва України, зокрема Покуття. Створила оригінальні, неповторні комплекси сучасного одягу з використанням народних художніх традицій, що увійшли до скарбниці народного мистецтва цього краю. Збагатила ансамблі одягу новими композиційними рішеннями, відродила призабуту техніку вишивки, ткацтва, моделювання.

Очоливши у 80-х роках художньо-виробничі майстерні в Коломиї, багато зробила для відродження народного мистецтва Покуття. На сьогодні вона є директором ПФ „Художній салон", головою Спілки майстрів народного мистецтва „Журавка", водночас проводить велику роботу з майстрами, організовує виставки, домоглася відкриття постійно діючої виставки-продажу творів майстрів Гуцульщини та Покуття.

Художниця не тільки відроджує старі елементи одягу, а й перебуває у пошуку нових, що і дає їй можливість реалізовувати свої ідеї та задуми в сучасних комплектах одягу, які милують око глядача, кличуть до залів виставки і прищеплюють любов до прекрасного.

Ганна Григорівна - активна учасниця 20 республіканських і багатьох міжнародних виставок. З 1979 р. до 2001 р. організовано 17 персональних виставок мисткині у Коломиї, Івано-Франківську, Києві, Львові, Ленінграді, Мінську, Бендерах, Новгороді, Москві, а також в -Італії, Німеччині, Канаді, Словаччині та ін.

Ганна Вінтоняк // Мистецький Олімп України. - К., 2008. - С. 320. 

***

Ганна Вінтоняк // Мистецький Олімп України. - К., 2008. - С. 320.

Вінтоняк Ганна // Енциклопедія Сучасної України. Т. 4. - К., 2005. - 575.

Вінтоняк Ганна // Сеньків І. Гуцульська спадщина / І. Сеньків. - К., 1995. - С. 374-375.

Покутські обереги // Качкан В. Краси нев'януче пелюстя / В. Качкан. - К., 1991. - 242-258.

Ганна Вінтоняк : альб. / авт.-упоряд. Р. В. Захарчук-Чугай. - К. : Мистец., 1983. - 87 с. : іл.

12 лютого - 140 років з дня народження Леся Мартовича (1871-1916), відомого українського письменника і громадського діяча

Мартович Лесь (Олекса Семенович) - представник покоління прогресивної галицької молоді, яке вступило в життя в останнє десятиліття XIX ст. Він був серед тих, хто, йдучи за своїм ідейним провідником І. Франком, наполегливо працював над усебічною розбудовою української культури, національної свідомості, суспільно-політичного руху. Його літературна творчість і громадська робота народилися з великої любові до народу, глибокого знання його нелегкої долі, прагнень і сподівань.

Лесь Мартович народився в с. Торговиця (тепер Івано-Франківська обл.) Навчався у місцевій народній школі та в гімназіях Коломиї й Дрогобича. Талановитий, щедро обдарований юнак почав писати і друкуватися, ще навчаючись у Коломийській гімназії. Його перше оповідання „Нечитальник" було опубліковане 1889 р. у Чернівцях на кошти В. Стефаника. Син бідного сільського писаря, Лесь Мартович через нестатки був змушений залишити навчання і багато працював у різних юридичних установах (писарем, помічником адвоката) міст і містечок Галичини, перш ніж у 1909 р. закінчив університет екстерном.

Під час навчання на юридичному факультеті Львівського університету Лесь Мартович брав участь у роботі таємних студентських гуртків, був активним учасником радикально-демократичного руху, членом Русько-української радикальної партії, редагував її друкований орган „Хлібороб". Велика школа життя, участь у селянському русі, партійній роботі, редагування демократичних видань „Народ" і „Громадський голос", тісне спілкування з Іваном Франком та Михайлом Павликом остаточно сформували ідейні та естетичні погляди Мартовича-письменника, визначили основні жанри його літературної творчості.

Лесь Мартович, поряд із Василем Стефаником та Марком Черемшиною, ви­явив такої сили майстерність, доброту, любов і співчуття у розкритті селянської долі, як ніхто більше серед письменників його доби. Він широко використовував у творчості прийоми народного гумору і сатири, засоби гіперболізації, алегорії, казкові сюжети, наповнюючи їх актуальним змістом. Центральною темою його творчості є життя галицького селянства та інтелігенції кінця XIX - початку XX ст.

Мала проза Леся Мартовича представлена новелами, оповіданнями і нарисами, пройнятими то добросердечним народним гумором, то дошкульною іронією, їдким сарказмом (збірка „Нечитальник"). У них барвисто змальовано картини з життя галицького села, відображено злигодні бідноти, містечкової інтелігенції (оповідання „Лумера", „Мужицька смерть"), висвітлюється прагнення народу до справедливості, утверджується почуття громадянського обов'язку (оповідання „Хитрий Панько", „Смертельна справа"). Лесь Мартович звертається до морально-етичних проблем, описує складні психологічні переживання людей з народу. Одне з найкра­щих його оповідань „Грішниця" розкриває багатий внутрішній світ сільського трудівника. Повість „Забобон" набула гострого со­ціально-сатиричного звучання і стала видатним явищем в україн­ській літературі XIX ст.

Самобутня творчість і громадська діяльність Леся Мартовича - соратника Івана Франка, сприяли розбудові засад української культури, становленню національної самосвідомості.

Лесь Мартович // Золота книга української еліти. Т. 2. - К., 2001. - С. 188-189.

Забобон : повість / передм. Ф. Погребенника. - К. : Дніпро, 1985. - 351 с. : іл.

Вибране : оповідання. - Ужгород : Карпати, 1982. - 224 с. : іл.

Твори. - К. : Дніпро, 1976. - 427 с.

Подарок Стрибога : рассказы. - М. : Худож. лит., 1971. - 224 с.

За межу : оповідання / вступ. ст. П. Довгалюк. - К. : Дніпро, 1968. - 239 с. : іл.

***

Марчук В. „Тяжко не писати сатири..." : штрихи до політ. діяльності Леся Мартовича / В. Марчук // Край. - 2009. - 13 лют.

Ярош Я. Невідомий Лесь Мартович / Я. Ярош // Вечірній Івано-Франківськ. - 2009. - 12 лют. - С. 14.

Виноградник Т. На Львівщині Лесь Мартович зустрів останнє кохання і смерть / Т. Виноградник // Захід. - 2007. - 16 серп. - С. 11.

Горак Р. То де ж насправді помер Лесь Мартович? / Р. Горак // Літературна Україна. - 2007. - 20 груд. - С. 8.

Лесь Мартович і Снятинщина // Харитон В. З історії суспільно-політичного руху в Галичині і на Покутті наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. / В. Харитон. - Снятин : Прут Принт, 2007. - С. 41-45.

Погребенник Ф. Сатира Леся Мартовича на буржуазні вибори / Ф. Погребенник // Харитон В. З історії суспільно-політичного руху в Галичині і на Покутті наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. / В. Харитон. - Снятин : Прут Принт, 2007. - С. 65-77.

Хацянівська І. Майстерність Леся Мартовича - портретиста / І. Хацянівська // „Покутська трійця" в загальнокультурному процесі кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 138-147.

Лесь Мартович (1871-1916) // Зеров М. Українське письменство / М. Зеров. - К. : Основи, 2003. - С. 737-740.

Марчук Г. Літературно-меморіальний музей Леся Мартовича у с. Торговиця. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2002. - 23 с.

Лесь Мартович // Золота книга української еліти. Т. 2. - К., 2001. - С. 188-189.

Горак Р. Лесь Мартович : роман-есе. - К. : Молодь, 1990. - 176 с.

Погребенник Ф. П. Лесь Мартович : життя і творчість. - К. : Дніпро, 1971. - 195 с. : іл.

Кравченко Є. Є. Лесь Мартович : бібліогр. покажч. - Л. : Б-ка АН УРСР, 1968. - 100 с.

Лесин В. Лесь Мартович : літ. портр. - К. : Держлітвидав УРСР, 1962. - 95 с.

21 лютого - 175 років з дня народження Порфирія Бажанського (1836-1920), українського композитора, музикознавця та фольклориста

Бажанський Порфирій Іванович (22 (за ін. даними 24).02.1836, с. Белелуя, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл.-29.12.1920, Львів) - священик, композитор, музикознавець, письменник, фольклорист. Батько О. Бажанської-Озаркевич. Закінчив Львівську духовну семінарію (1866). Музики навчався приватно у С. Воробкевича, І. Лаврівського та І. Гуневича. Учитель музики у Львові (1863-71). У 1871-1920 був священиком у с. Сороки (нині Сороки-Львівські Пустомитівського р-ну Львів. обл.) та Жаб'є (нині смт. Верховина Івано-Фр. обл.). Разом з власними записами видав понад 4 тис. укр. нар. мелодій, записаних іншими збирачами фольклору з Галичини: „Русько-народні галицькі мелодії" (Л., 1905-12, 10 вип.). І. Франко з цього приводу у ст. „Лисенкове свято в Австрії" (1904) зустрів прихильно справу збирання та наукове вистудіювання українських народних пісень у Галичині, водночас скритикував: „Велику збірку о. Бажанського, з теоретичними працями про музику, які опубліковував сей збирач, він у значній мірі скомпроментував наукову вартість і самої збірки". Автор праць, виданих у Львові: „Історія руського церковного пінія" (1890), „Русько-народна поетична і музикальна ритміка", „Малоруський музикальний народний тон" (обидві - 1891), „Малоруська народна мелодика" (1892), „Русько-народна музикальна гармонія", „Русько-народна музикальна опера" (обидві - 1900), „Ціха і будова стародавньої музикальної гармонії", „Нова метода записування русько-народної мелодії" (обидві - 1904), „Русько-народний музикальний стиль" (ч. 1, 1907; ч. 2, 1911), „Русько-народна натуралістична музика" (1913), а також посібника „Повна інструментація європейських і руських народних інструментів" (1914). Спільно з А. Вахнянином уклав першу в Галичині збірку творів українських композиторів „Кобзар" (чоловічий вокал, квартети; 1885). Автор оперет на власні лібрето: „Параня", „Сибірячка", „Сузанна", „Німа", „Сирітка", „Маруся" (1870-1911, Львів); музики до п'єс „Покійний Опанас" Ю. Янковського (1869), „Гнат Приблуда" С. Воробкевича, „Олеся" (1883), „Марійка" (1891), „Галя" П. Свенціцького; оркестрових хорових творів (4 літургії; 2-4 - 1907-11). Опери Бажанського були в репертуарі театру т-ва „Руська бесіда" у 70-90-і рр. Порфирій Іванович був видатним пасічником, винахідником вулика власної конструкції, запровадив новий метод роювання бджіл, що дав змогу істотно збільшити збір меду. Свої досліди та спостереження друкував у журналі „Bartnik postepowy", що виходив у Львові. Окрім того, написав низку книжечок: „Календарик пасічнічий" (Л., 1877; 1879), „Природа і житє пчол" (Б. м., б. р.), „Новая господарка в медовой пасєце" (Л., 1902; 1912), „Медодайні рослини" (Л., 1881). У 1986 у с. Белелуя відкрито пам'ятний знак Бажанському.

Медведик П. К. Бажанський Порфирій Іванович / П. К. Медведик // Енциклопедія Сучасної України. - Т. 2. - К., 2003. - С. 75.

***

Медведик П. К. Бажанський Порфирій Іванович / П. К. Медведик // Енциклопедія Сучасної України. - Т. 2. - К., 2003. - С. 75.

Кушлик Н. Порфирій Бажанський - сторінки життя і творчості / Н. Кушлик // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. 5. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 16-24.

Бажанський Порфирій Іванович // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. - Косів, 1997. - С. 8.

Бажанський Порфирій Іванович // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Т. 1 / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 10.

Бажанський Порфир : [коротка біогр.] // Сеньків І. Гуцульська спадщина / І. Сеньків. - К., 1995. - С. 416.

Бажанський Порфир // Особисті архівні фонди відділу рукописів. - Л., 1995. - С. 11.

Бажанський Порфирій Іванович // Митці України : енцикл. довід. - К., 1992. - С. 40.

Бажанський Порфирій Іванович // Михальчишин Я. З музикою крізь життя. - Л., 1992. - С. 178-180.

Бажанський Порфирій Іванович // Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. - К., 1960. - С. 184-185.

2 березня - 70 років Мирославу Аронцю (1941), українському поетові та мистецтвознавцю

Аронець Мирослав Михайлович (02. 03. 1941, с. Видинів, нині Снятинського району Івано-Франківської обл.) - поет і мистецтвознавець. Член НСПУ (1984). Закінчив Київський художній інститут (1965). У 1968-71 - викладач Косівського технікуму народно-художніх промислів, 1975-76 - Івано-Франківського ПТУ; 1977-80 - завідувач відділу народного мистецтва Івано-Франківської області краєзнавчого музею; 1980-88 - заступник директора Івано-Франківського художнього музею, працівник агрофірми „Прут" у с. Підгайчики Коломийського району Івано-Франківської області; від 1991 працює в художньому музеї. Аронець - співавтор путівників „Івано-Франківський краєзнавчий музей" (1979) та „Івано-Франківський художній музей" (1983), статей про народне мистецтво.

Полєк В. Аронець Мирослав / В. Полєк // Енциклопедія Сучасної України. Т. 1. - К., 2001. - С. 659.

Денис-Лев Іванцев : життя і творчість : моногр. / М. Аронець. - К. : Грані-Т, 2008. - 160 с.

Поезія. Верлібр... танка. - Івано-Франківськ, 2002. - 160 с.

Світло різця : поезії. - Ужгород : Карпати, 1988. - 56 с.

Криниці вогню : поезії. - Ужгород : Карпати, 1982. - 48 с.

Грані хвиль : поезії. - Ужгород : Карпати, 1972. - 36 с.

***

Гаврилович І. „Квадратура кола" Дениса Іванцева : [про кн. М. Аронця „Денис-Лев Іванцев"] / І. Гаврилович // Перевал. - 2008. - № 4. - С. 167-170.

Загоровська Л. Тільки б недовго цей сум зоставався в мені / Л. Загоровська // Кальміюс. - 2005. - № 1. - С. 147-149.

Загоровська Л. „Я один серед струн, що ранять..." / Л. Загоровська // Газета if.ua. - 2005. - 2 черв.

Аронець Мирослав // Від Карпат до Опілля : тв. письменників Івано-Франківщини. - Коломия, 2001. - С. 21.

Полєк В. Аронець Мирослав / В. Полєк // Енциклопедія Сучасної України. Т. 1. - К., 2001. - С. 659.

Калиновська В. Дві експозиції - початок і кінець століття / В. Калиновська // Західний кур'єр. - 2001. - 9 берез.

Аронець Мирослав // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. - Косів, 1997. - С. 6.

3 березня - 200 років з дня народження Антіна Могильницького (1811-1873), українського письменника, греко-католицького священика

Антін-Любич Могильницький (1811-1873) - видатний український письменник, поет, священик, товариш і наступник будителя Галицької України Маркіяна Шашкевича та його соратників.

Антін-Любич Могильницький народився З березня 1811 року в селі Підгірках поблизу Калуша, в сім'ї священика. Коли Антонові було два роки, помер батько, а мати з часом вийшла заміж вдруге за урядника в м. Солотвино на Богородчанщині. Отже, там і провів дитячі і юнацькі роки майбутній письменник і громадський діяч. Сюди сім'я переїхала після смерті батька - 1813 р. Гімназійну освіту юний Антін здобував у м. Бучачі на Тернопільщині. Там він скінчив 4 класи гімназії і був виключений. Закінчував гімназію в Чернівцях. Відтак продовжив навчання в ліцеї. Але через неспокійний характер і тут його не могли стерпіти. Переїхав до Львова, невдовзі пішки дійшов до Пешта (Будапешта), де закінчив студіювати філософію. Згодом вступив (1837) до Львівської греко-католицької духовної семінарії, яку успішно закінчив через три роки (1840).

Після закінчення духовної семінарії Антін Могильницький працював священиком у селі Хитарі, що в Карпатах, у Станьковій, що біля Збори Калуського повіту, потім обіймав посаду парафіяльного адміністратора у с. Зборі, а потім перенісся у старовинне село Комарів біля Галича. Тут пробув до 1859 року. На цей час він був багатодітний, мав 13 дітей. Він переживав матеріальну скруту. Проте саме у с. Комарові він засновує парафіяльну школу і навчає у ній дітей. За словами літературознавця Осипа Петраша, „це був зоряний час у його літературній діяльності. Майже всі свої найкращі твори він написав тут". У 1849 р. в часописі „Новини" Могильницький видрукував послання „Ученим членам Руської матиці", в якому був заклик до самовідданої праці на користь народу. У 1861 році письменника обирають послом до Крайового Сейму, делегатом до Державної Ради у Відні. Тут він намагається обстоювати культурну автономію, наголошує на потребі запровадженим рідної мови у школах. В 1867 р. Могильницький припиняє громадську діяльність.

Літературна діяльність молодого Могильницького розпочалась 1838 р. в стінах духовної семінарії, де написав свої перші вірші.

Боротьба за рідну мову і літературу стає для Могильницькою кровною справою, головним змістом його поезії і публіцистики. „Житє Могильницького від самого 1839 року до єго смерті, - писав І. Франко, було немов дзеркалом, в котрім досить живо відбивалися пориви, надії та судьба галицько-руського народу".

Революційні події 1848 року дали письменникові ще більшу наснагу до літературної і громадської діяльності. Саме в цей час на матеріалах народних переказів написав він свою найкращу поему „Скит Манявський", баладу „Русин-вояк". А. Могильницький хотів видати у Станіславі літературний журнал. Можливо, в цьому часописі Могильницький хотів надрукувати щось з життя Підгірок і Калуша, куди він навідався навесні 1848 р. і де, за спогадами, збирав якісь матеріали.

У буремному 1848 р. письменник поринув у громадсько-політичну роботу, зокрема, у Станіславові. Саме тут, на Станіславівському соборі він виступив з палкою промовою, яку І. Франко назвав однією з перших „маніфестацій руських в тім памятнім році".

1859 р. письменник переїхав у с. Бабче, де посів парафію. Тут 1861 р. його обирають до першого Галицького краєвого сейму, де він часто виступав. Сейм делегував А. Могильницького до Віденської Державної Ради. Це було нелегке і авторитетне державне визнання.

Незважаючи на щоденні турботи про хліб насущий, про виховання дітей, піклування про здоров'я, Антін Могильницькии продовжує літературну діяльність. Він пише чудові вірші: „Згадка старовини", „Пробудися, соловею", „Ученим членам Руської Ради", „Судьба поета" та інші.

13 серпня 1873 року, будучи проїздом у с. Яблуньці Богородчанського округу, А. Могильницький несподівано помер. Похований він на місцевому цвинтарі, забутий всіма. Лише через 10 років І. Франко оживив пам'ять про нього, між паперами знайшовши великий лист Могильницького, де було гумористичне оповідання про одного старосвітського священика, обдуреного хитрим авантюристом. Цей твір Каменяр опублікував у часописі „Зоря", який видавав Партицький. Це і збудило інтерес до його творчості. Та за радянських часів творчість А. Могильницького була замовчувана і переслідувана. Могила була запущена. Але львівські патріоти, всупереч комуністичним чиновникам, за одну ніч таємно впорядкували її і встановили 1985 року надмогильний хрест.

*стаття скорочена упоряд. календаря

Вулиця А. Могильницького // Цапів В. Про що розповідають назви вулиць м. Калуша / В. Цапів. - Калуш, 2005. - С. 183-185.

 ***

Вулиця А. Могильницького // Цапів В. Про що розповідають назви вулиць м. Калуша / В. Цапів. - Калуш, 2005. - С. 183-185.

Могильницький Антін // Малий словник історії України. - К., 1997. - С. 260.

Могильницький Антін // Грабовецький В. Історія Калуша / В. Грабовецький. - Дрогобич, 1997. - С. 173.

Могильницький Антін // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Т. 1 / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 108-109.

Могильницький Антін // Петраш О. Подвижники української ідеї / О. Петраш. - Тернопіль, 1996. - С. 129-142.

Фабрика Р. Співець Скиту Манявського / Р. Фабрика // Галицьке слово. - 1996. - 28 лют.

Могильницький Антін // Особисті архівні фонди відділу рукописів. - Л., 1995. - С. 139.

Могильницький Антін // Українська літературна енциклопедія. Т. 3. - К., 1995. - С. 396.

Могильницький Антін // Качкан В. Українське народознавство в іменах. Ч. 1. - К., 1994. - С. 34-41.

Могильницький Антін // Качкан В. ...І воскресне ім'я твоє / В. Качкан. - К., 1993. - С. 5-20.

4 березня - 75 років Петру Лосюку (1936), ученому, громадському діячеві, заслуженому учителю України, кандидату педагогічних наук

Село Яворів на Косівщині відоме кожному, хто хоч трохи цікавиться народним мистецтвом. Адже саме тут зародилася й розквітла завдяки талантам родин Шкрібляків і Корпанюків знаменита гуцульська різьба. Барвисті, знані й по далеких краях пухнасті ліжники - також звідси родом. Народне мистецтво тут справді розквітло, чого не можна сказати про освіту. Щоправда, школа тут існувала вже півтора століття тому, були в селі й відомі педагоги - громадські діячі, як-от Микола Колцуняк, Іван Савкевич, Богдан Донічевич. Але суспільно-політичні та економічні обставини складалися так, що аж наприкінці 40-х - на початку 50-х років XX ст. з'явилися перші корінні яворів'яни із середньою освітою. Серед них був і Петро Лосюк (народився 4 березня 1936 року). У селі середньої школи не було, тож атестат про середню освіту здобував у Косові, живучи в убогому гуртожитку та харчуючись не менш убогими стравами... Школу закінчив 1954 року. Далі - робота в колгоспі, служба в армії.

Нелегко було небагатому гуцулові (а чи були після війни заможні гуцули?) Василеві Лосюкові послати сина до вищої школи. Дуже нелегко - з погляду матеріальних умов - було й Петрові вчитися в Станіславі. Та 1962 року він з відзнакою закінчив фізико-математичний факультет педагогічного інституту. Міг залишитися в обласному місті, але повернувся в рідне село. Молодий учитель поставив перед собою амбітну мету: піднести в селі престиж освіти, дати гуцульським дітям можливість вільно обирати свій життєвий шлях згідно з покликанням, а не бу­ти заздалегідь приреченим до праці на колгоспній фермі чи в бутині або на сезонних роботах у далеких краях, аж до Сибіру включно. Ставши 1963-го директором Яворівської школи, він відтоді здійснює свій високий намір. І насамперед власним прикладом. Не задовольнився інститутським дипломом - 1974-го у Москві захистив кандидатську дисертацію на неординарну тему: „Моральне виховання старшокласників в процесі оволодіння народним декоративно-прикладним мистецтвом". Тема взята не зі стелі: молодий директор запровадив у школі вивчення різьби, боднарства, ліжникарства, чим дуже зацікавив сільську дітвору. З того часу пошуки розв'язання проблеми сільської (та ще до того гірської) школи стали його постійною турботою. Він опублікував десятки статей, виступав на багатьох наукових конференціях, педагогічних читаннях, семінарах - від районних до міжнародних. Його статті, виступи відзначаються практицизмом, гостротою, аргументованістю, науковим підходом до питань. Тож закономірним стало обрання його (єдиного з усієї України практичного сільського освітянина!) членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України (1994 року).

Видатні досягнення має П. Лосюк і в практичній роботі. Він підняв односельчан на будівництво нової школи, і вона стала до ладу в 1982 році - одна з найкращих не лише на Гуцульщині. Тут добре обладнані навчальні кабінети, майстерні, спортзал і спортмайданчик, басейн, гірськолижна траса. Створено комп'ютерні класи. Діє пришкільний інтернат. Піднявся рівень навчально-виховного процесу. Вся увага вчителів звернена на розвиток здібностей школярів. Випускники стали вступати до вузів. Популярними є лекційні класи при школі, до яких приймають дітей з усієї Гуцульщини. Школа вже має серед своїх випускників чотирьох кандидатів наук.

Яворівську школу часто називають „гуцульською". До речі, так - „Гуцульська школа" - назвав П. Лосюк свою книжку, в якій розповідається півторасторічна історія освіти в Яворові.

Ще в травні 1991 року П. Лосюк запросив до свого села представників учительства з Верховинського, Вижницького, Косівського, Надвірнянського, Путильського і Рахівського районів та міста Яремчі. Це вперше в історії зібралися педагоги Гуцульщини, колись пошматованої державами, а тепер розмежованої адміністративними кордонами трьох областей і семи районів. Зібралися, щоб домовитися, що робити, коли совєтська школа зайшла в глухий кут з її комуністичною ідеологією. Домовилися спільно працювати над створенням української національної школи, в діяльності якої враховувались би природні, географічні, історичні, економічні, етнографічні, культурні умови гірського краю. А через два роки, в серпні 1993 року, на зустрічі в Рахові організаційно оформлено створення громадського органу - Гуцульської освітянської ради (ГОР). її головою обрано - і з того часу щорічно переобирають - П. Лосюка. Посада хоч і безплатна, та клопітна. На діяльність ГОР не виділяється з бюджету жодної копійки. Голова не має жодних адміністративних прав, діє лише спираючись на авторитет - і власний, і очолюваної нині ради. А всю діяльність треба узгоджувати з освітянським керівництвом трьох областей і семи районів.

Що ж вдалося зробити ГОР під головуванням П. Лосюка? Складено регіональну програму розвитку шкільництва „Освіта Гуцульщини".

Налагоджено видання регіонального науково-педагогічного і літературно-краєзнавчого журналу „Гуцульська школа" (вийшло вісім чисел загальним обсягом понад 60 друк. аркушів). Започатковано видання „Бібліотеки гуцульської школи", вже вийшли в світ сім навчально-методичних посібників для вчителів та учнів шкіл регіону. Створюється власна видавнича база. Щороку відбуваються регіональні науково-практичні конференції, семінари, педагогічні читання. З 1997-го щорічно у Вижниці відбуваються зльоти творчої учнівської молоді Гуцульщини, у яких беруть участь сотні юних дослідників, краєзнавців, поетів, художників, різьбярів... ГОР бере найактивнішу участь у проведенні щорічних Гуцульських фестивалів. Виходить газета „Освітянський вісник". Діє науково-дослідна лабораторія „Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство". Складено регіональну програму краєзнавства в розрізі всіх класів і навчальних предметів середньої школи. В усьому регіоні значно пожвавилася робота з вивчення рідного краю в усіх аспектах. І в цьому немала заслуга ГОР.

До цього всього, П.Лосюк є ініціатором створення товариства „Гу-цульщина" в рідному селі".

Такий він - гуцул з Яворова, діяч освіти, учений, громадський діяч, заслужений учитель України Петро Лосюк.

Лосюк Петро // Домашевський М. Історія Гуцульщини. Т. V / М. Домашевський, Н. Библюк. - Л., 2000. - С. 520-522.

Гуцульщинознавство в дошкільному вихованні дітей / Петро Лосюк // Вісник Прикарпатськог університету. Педагогіка. Вип. 17-18. - Івано-Франківськ, 2008. - С. 83-91.

Регіональний етнографічний компонент у сучасній школі (на прикладі Гуцульського регіону). - Снятин : Прут Принт, 2007. - 158 с.

Професор Роман Скульський і гуцульська школа // Обрії. - 2006. - № 1. - С. 14-17

Гуцульщинознавство в українській національній школі. - Косів : Писаний Камінь, 2001. - 166 с.

Гуцульська школа. - Косів : Писаний Камінь, 1997. - 121 с.

Декоративно-прикладне мистецтво в школі. - К. : Рад. школа, 1979. - 72 с.

* * *

Лосюк Петро // Домашевський М. Історія Гуцульщини. Т. V / М. Домашевський, Н. Библюк. - Л., 2000. - С. 520-522.

Лосюк Петро // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. - Косів, 1997. - С. 95.

13 березня - 55 років Марії Вайно (1956), поетесі, новелістці, кіносценаристу

Марія Вайно народилася 1956 року в с. Букачівці Рогатинського району, дитинство провела у м. Калуші. Закінчила філологічний факультет Чернівецького університету. Живе в Івано-Франківську, працювала вчителем, старшим викладачем Івано-Франківського технічного університету нафти і газу. Друкується з 4-го класу.

Марія Вайно - двічі лауреат Всеукраїнського кон­курсу „Коронація слова" (в жанрі кіносценарію 2000 та в жанрі роману 2001 років), лауреат міської премії ім. І. Франка в галузі літератури (2002 р).

Це цікава, несподівана, талановита письменниця, кінодраматург, ніжний лірик, глибокий психолог, винятковий мовець, неординарний митець.

Жінка з келихом дощу : вибране. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2006. - 452 с.

Згорток на лавці : поезії. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2006. - 63 с.

Теплый двор или Рапсодия струнного квартета : роман в новеллах / пер. с укр. С. Коршуновой. - Ивано-Франковск : Мисто НВ, 2006. - 176 с.

Свекрушина : кіносценарії. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2001. - 136 с.

Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2001. - 164 с.

Чоловік в кредит або Четвертий варіант : кіносцен. психол. драми. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2000. - 88 с.

Нитка Аріадни : поезія, проза. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1999. - 100 с.

Паводок : образки, замальовки, новели. - Івано-Франківськ, 1992. - 30 с.

Терпкість : поезії. - Коломия : Світ, 1992. - 96 с.

* * *

Кулик С. Неординарний митець Марія Вайно / С. Кулик // Івано-Франківський оглядач. - 2009. - 3 верес. - С. 14.

Жінка з келихом дощу // Салон + . - 2007. - 19 лип. - С. 11.

Халус О. Божий дар відчувати кордони землі і серця / О. Халус // Українське слово. - 2007. - 17-23 січ. - С. 9.

Про жінку із келихом дощу... // Репортер. - 2006. - 2 листоп. - С. 6.

Творчість, як краплина води насущна... : Марія Вайно : пам'ятка користувачу / підгот. М. Грушецька. - Надвірна, 2006. - 4 с.

Яковина Ю. Кіносценарії готуються до старту / Ю. Яковина // Захід пост. - 2006. - 21 груд. - С. 81.

Вайно Марія // Енциклопедія Сучасної України. Т. 4. - К., 2005. - С. 25.

15 березня - 100 років від дня народження Богдана Стебельського (1911-1994), доктора філософії, мистецтвознавця

Було і є серед наших краян - громад­сько-культурних діячів діаспори чимало поста­тей, чия самовіддана праця для українського народу, задля його духовного формування ви­кликає глибоку шану і захоплення.

Богдан Стебельський народився 15 березня 1911 р. в селі Томашівцях Калуського району в сім'ї народних учителів. Згодом родина, в якій було семеро дітей, переїхала до сусіднього с. Голиня, де батько дістав посаду директора школи. Після закінчення гімназійних студій у Станиславові і Самборі Богдан, маючи неабиякий малярський хист, вступив до Краківської академії мистецтв. У роки навчання був одним із найактивніших членів, а якийсь час і головою гуртка українських митців у Кракові „Зарево". У роки Другої світової війни Б. Стебельський працював директором мистецько-промислової школи в Яворові на Львівщині. Там він досить близько зійшовся з визначним українським письменником і публіцистом Юрієм Липою і навіть надихнув його на створення цікавих статей на мистецькі теми.

На еміграції в Німеччині Стебельський об'єднав навколо себе друзів-художників і зумів зорганізувати декілька мистецьких виставок. Переїхавши до Канади, після перших важких років заробітчанства взявся за налагодження культурного життя українців діаспори. У 1958-1972 рр. був головою Української спілки образотворчих митців у Канаді, членом ради у справах культури при Світовому конгресі вільних українців, з 1975 р. - її головою. Попри свою громадську діяльність Б. Стебельський продовжував малювати, брав участь у художніх виставках. Як зазначав художник І. Кейван, „його малярська творчість була позначена імпресіонізмом, проте з виразними українськими рисами". Він створив низку портретів, пейзажів, урбаністичних мотивів і релігійних композицій. З них найбільш помітними є „Замкове подвір'я", „Над ставом", „Сошествіє Святого Духа" та інші, що відзначаються особливим колоритом і глибинною мистецькою культурою.

У 1956 р. Б. Стебельський став редактором щомісячного додатку „Література і мистецтво" до газети „Гомін України". За 40 років журналістської праці він написав безліч літературно-критичних і мистецтвознавчих статей, серед яких є монографічні дослідження про Тараса Шевченка, про творчий доробок митців Юрія Нарбута, Олександра Архипенка, Михайла Бойчука, Олександра Мурашка, Михайла Черешньовського та інших.

З 1973 року Богдан Стебельський очолював Наукове товариство ім. Т. Шевченка в Канаді та Асоціацію дія­чів української культури діаспори. Тут він виявив і свої глибокі знання, і неабиякі організаторські здібності.

27 липня 1994 р. Богдан Стебельський помер у Торонто, але й сьогодні ми згадуємо його як людину великого духу, визначного художника, мистецтвознавця, журналіста, полум'яного патріота, вірного ідеалам служіння Богові й Україні, справжнього подвижника української культури на далекому континенті.

Горбань Г. Подвижник української культури на далекому континенті / Г. Горбань // Галичина. - 2001. - 17 берез. - С. 5.

Ідеї і творчість : зб. ст. та есеїв. - Торонто, 1991. - 352 с.

***

Головчанська О. Богдан Стебельський - мистецтвознавець з діаспори / О. Головчанська // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. 5. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 177-186.

Горбань Г. Подвижник української культури на далекому континенті / Г. Горбань // Галичина. - 2001. - 17 берез.

Духовний силует Богдана Стебельського // Качкан В. Українське народознавство в іменах : у 2 ч. Ч. 2 / В. Качкан. - К., 1995. - С. 287.

Кейван І. Богдан Стебельський / І. Кейван // Альманах Станиславівської землі. Т. 2. - Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1985. - С. 118-120.

Стебельський Богдан // Енциклопедія українознавства. Т. 8. - Париж ; Нью-Йорк, 1976. - С. 3042.

16 березня - 70 років Ігорю Гаврилюку (1941), письменнику-гумористу

Гаврилюк Ігор Іванович (16. 03. 1941, с. Довжка Войнилівського району Станіславської області, нині Калуського району Івано-Франківської області) - письменник. Член Національної спілки письменників України (1990). Закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу (нині Івано-Франківський Національний технічний університет нафти і газу) (1973). Працю­вав на шахтах Донбасу, викладав у ПТУ; від 1981 - на виробництві. 1989-91 - голова Калуського відділення Товариства української мови ім. Т Шевченка; до 2000 - на керівних державних посадах у м. Калуш. Від 2003 співпрацює з радіо „Свобода". Гаврилюк - автор літературних пародій, віршованих і прозових сатиричних творів, гуморесок, епіграм, байок, віршів і казок для дітей. Окреми­ми книжками вийшли: „Вчений нянь" (1983), „Пунктуація кохання" (1989), „Малі діти - великий клопіт" (1991), „Вірші для Солошки" (1994), „Загадки" (1993; 1995; усі - Івано-Франківськ). Вибрані твори Гаврилюка увійшли до книги „Здираниця" (Івано-Франківськ, 2001). За кордоном 2004 опублікував збірку політичної сатири „Шпичаки".

Гаук Н. М. // Енциклопедія Сучасної України. Т. 5. - К., 2006. - С. 267

Сестрички-україночки : вибр. твори. - Косів : Писаний Камінь, 2009. - 170 с. : іл.

Барви весни : поезії. - Івано-Франківськ, 2005. - 60 с.

Малі діти - великий клопіт. - Івано-Франківськ : Облполіграфвидав, 1991. - 208 с.

Пунктуація кохання : гумор та сатира / [худож. оформ. Б. В. Томашевського]. - Ужгород : Карпати, 1989. - 143 с. : іл.

Вчений нянь : гуморески. - Ужгород : Карпати, 1983. - 111 с.

***

Гаврилюк І. Про своє депутатство, знехтувані запити, „війну" з банком, правовий лікнеп і ... 8 метрів мотузки : [діалог з деп. обл. ради, письм.-гумористом / записала Г. Когут] // Вісті Калущини. - 2009. - 8 трав.

Турковська Е. Три книжки дідуся Ігоря / Е. Турковська // Галичина. - 2007. - 1 листоп.

Гаук Н. М. Гаврилюк Ігор : [біогр.] / Н. М. Гаук // Енциклопедія Сучасної України. Т. 5. - К., 2006. - С. 267.

Гаврилюк І. „Пишеться тоді, коли світить сонце і ростуть хоч якісь гриби" : [розмова із письм.-гумористом / записав Б. Тимків] / Б. Тимків // Вісті Калущини. - 2006. - № 10.

Гаврилюк Ігор // Від Карпат до Опілля : тв. письменників Івано-Франківщини. - Коломия, 2001. - С. 108-117.

Тихойко О. Життя-буття не без чудес / О. Тихойко // Дзвони Підгір'я. - 2001. - 4 серп.

Гузій І. У Гаврилюка - 60 друзів! / І. Гузій // Дзвони Підгір'я. - 2001. - 7 лип.

17 березня - 100 років з дня народження Ярослава Чуперчука (1911), хореографа, артиста, одного із засновників Гуцульського ансамблю пісні і танцю

Народився Ярослав Маркіянович Чуперчук в с. Криворівня Верховинського району. Закінчивши місцеву школу, протягом 1925-1929 років навчався у хореографа В. Авраменка (Тернопіль), працював згодом у театрах „Заграва", імені І. Тобілевича, в хорі Котка. Знявся у двох німих фільмах Варшавської кіностудії „Гріх батьків" (1934 р.) та „Улани, улани" (1930-ті роки). Один із засновників Гуцульського ансамблю пісні і танцю 1939 року в м. Івано-Франківську, з яким до початку війни гастролював багатьма містами СРСР. У часи Другої світової війни дав до 100 концертів зі своїм ансамблем на терені Покуття й Гуцульщини (1944 р.). По війні відновлює Гуцульський ансамбль пісні і танцю, працює балетмейстером Львівського державного музично-драматичного театру імені Марії Заньковецької та організовує відомий у світі ансамбль „Галичина" (1956 р.). Протягом 26 років Чуперчук очолює „Галичину", виступає як соліст-танцюрист і виконавець коломийок. В цей час ансамбль одержує звання „народний" (1963 р.), заслужений вокально-хореографічний ансамбль УРСР (1969 р.), стає учасником Республіканського конкурсу (1957 р.), одержує срібну медаль на VI Всесвітньому фестивалі молоді й студентів (Москва, 1957 р.), завойовує перше місце на Міжнародному фольклорному фестивалі (Ніцца, Франція, 1969 р.). Відомий ансамбль гастролював у Польщі, Румунії, Чехословаччині, Угорщині, Франції, Китаю, багатьох містах СРСР. Про Чуперчука і „Галичину" Українська студія документальних фільмів зняла стрічки „Зоря над Карпатами" (1948 р.), „Весілля" (1964 р.), „Карпатські візерунки" (1976 р.). У „Галичині" Чуперчук поставив вокально-хореографічну композицію „Пісня Бескидів", гуцульські танці „Сопілка з Верховини", „Космачанка", „Гуцулка на царині", „Аркан", „Зустріч на полонині" та інші. Зробив постановку танців до вистави „Украдене щастя" та поставив низку танців у відомих ансамблях України. Зібрав величезну колекцію фото­графій народного одягу західноукраїнського регіону, а також танці гуцулів, бойків, покутян, записує фольк­лор. Автор книжки „Голубка" з серії „Бібліотека художньої самодіяльності" (Київ, 1972). Се­ред учнів Чуперчука - заслужені артисти України В. Петрик, І. Попович, І. Кушплер, Г. Чорноба та інші.

Чуперчук знімався в фільмах кіностудії імені О. Довженка „Олекса Довбуш" (1959), „До свіцтла" (1967), „Женихи" (1973), „Украдене щастя" (1985).

*Помер видатний балетмейстер 9 вересня 2004 року, а його творчість залишилась навіки безсмертною.

Чуперчук Ярослав Маркіянович // Гуцульський калєндар. - 1996. - С. 39.

Подольська О. Пам'яті генія гуцульської хореографії / О. Подольська // За вільну Україну. - 2009. - 9 лют. - С. 14.

Луців Л. Вшанування гуцульського танцюриста / Л. Луців // Верховинські вісті. - 2006. - 28 квіт.

Подольська О. Велет гуцульської хореографії / О. Подольська // За вільну Україну. - 2006. - 6-12 квіт.

Демків Д. Ярослав Чуперчук відтанцював свої перші дев'яносто років / Д. Демків // За вільну Україну. - 2001. - № 45 (квіт.). - С. 8.

Хореограф Чуперчук // Гуцульський калєндар. - 2001. - С. 44.

Чуперчук Ярослав // Енциклопедія Коломийщини. Зшиток 13. Літера Ч. - Коломия, 2001. - 57-58.

Чуперчук Ярослав Маркіянович // Гуцульський калєндар. - 1996. - С. 39.

Кухта С. Маловідома знаменитість / С. Кухта // Українська культура. - 1991. - № 10. - С. 8-9.

29 березня - 130 років з дня народження Марійки Підгірянки (1881-1963), дитячої письменниці, педагога, громадсько-культурної діячки

Довге і важке життя прожила поетеса Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська, відома в літературі як Марійка Підгірянка. Народилася Марійка 29 березня 1881 року в селі Білі Ослави (нині Надвірнянського р-ну на Івано-Франківщині) в сім'ї лісничого. Тут вона навчалася розуміти мову сивого лісу, і коли вітер гомонів зі смереками, їй здавалося, що він розповідає казки, співає пісні... Марійка була допитливою, талановитою дівчинкою. Але через матеріальні нестатки батьки не могли їй дати освіту. З пяти дітей (чотири дочки і син) їм вдалося вивчити лише сина. Дівчатка повинні були змиритися зі своєю долею - їх чекала хатня робота, господарство. Серце Марійки прагнуло краси і світла, вона прагнула вчитися. Дідусь по матері навчив онучку виводити перші літератури, а там початкова школа, і її навчання скінчилося.

У Марійки Ленерт уже з малих літ була мрія стати вчителькою. І будь-що вона вирішила досягти цієї мети, бо була наполегливою і працьовитою. В 1896 р. здає іспити до Коломийської (так званої виділкової) школи. А в 1900 р. склала іспити на атестат учительки народної школи. З того часу понад 40 років вчителювала в різних школах Галичини та Закарпаття.

У 27 років вийшла перша збірка поетеси „Відгуки душі". ЇЇ поезія - від любові до народу, рідної землі, від уміння чути і бачити.

Життєва доля недовго тішила молоду вчительку. Влада була незадоволена діяльністю вчителів-просвітителів. Вони відправляють її чоловіка на роботу в інше село. Та ось і війна. Чоловік в армії, а Марійка з чотирма дітьми депортована з прифронтової зони в Австрію. Але і тут вона пише вірші, навчає дітей.

Важко пережила М. Підгірянка цю страшну війну. Від ворожої бомби згорів їх будинок, а сама через нещасний випадок стала калікою.

Цінність її поезії визнана у світі. Вона відома в Чехії, Словаччині, Польщі, Канаді, США, Австрії та інших країнах. Чомусь - не у нас. А таку поезію може творити велике і добре серце.

Ціла низка віршів Марійки Підгірянки уже аж тепер покладена на музику і зробила це наша краянка А. Басова з Івано-Франківська.

Перу поетеси належать кілька п'єс, жахливе життя галицьких виселенців до Австрії зображено в творі „Мати-страдниця", а які прекрасні її вірші, що вийшли нарешті у збірках „Безконечні казочки", „Грай, бджілко", „Ростіть великими".

Вона - знавець німецької, чеської, словацької, польської, української, російської мов, успішно займалась перекладацькою діяльністю. Зокрема, у її перекладі публікувалися вірші чеського поета і педагога Юзефа Кожішека, вийшов у світ знаменитий „Робінзон Крузо".

Померла Марійка Підгірянка 18 травня 1963 року. Поховано письменницю на Личаківському кладовищі у Львові.

Вулиця М. Підгірянки // Цапів В. А. Про що розповідають назви вулиць м. Калуша / В. Цапів. - Калуш, 2005. - С. 210.

Підгірянка М. Для Вкраїни вірно жиймо : твори / М. Підгірянка ; упоряд. і прим. В. Левицького. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. - 783 с.

Мати-страдниця : поема. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. - 64 с.

Таїна Миколаївської ночі. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. - 48 с.

Мати-страдниця. Кн. 2. - Коломия : Вік, 1996. - 128 с.

Мелодії дитинства. Кн. 1 / упоряд. В. Левицький ; худож. О. Петріщак. - Коломия : Вік, 1996. - 144 с.

Ростіть великі: вірші // Українська народна енциклопедія. - Л., 1996. - С. 595-599.

Зозуленька накувала : лічилки і загадки : для дошк. та мол. шк. віку. - Коломия : Вік, 1995. - 94 с.

Три віночки : [твори реліг. тематики]. - Коломия : Вік, 1995. - 94 с.

Учись маленький! : вірші, казки, п'єса, загадки. - К. : Веселка, 1994. - 239 с. : іл.

Поезії // Українська муза. Вип.12. - К., 1993. - С.1243-1246.

Зіллюся з серцем народу : вірші та поеми. - Ужгород, 1992. - 146 с.

Марійчин Великдень / упоряд. В. Слезінський. - Калуш, 1992. - 57 с.

* * *

Гриджук І. Твори високого батьківського виховного звучання / І. Гриджук // Народна воля. - 2009. - 8 трав.

Левицький В. Перші поетичні акорди / В. Левицький // Народна воля. - 2009. - 16 трав.

Левицький В. Цілителька дитячих душ / В. Левицький // Підгірянка М. Для Вкраїни вірно жиймо : твори / М. Підгірянка. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. - С. 5-14.

Лейбюк Т. „Для Вкраїни вірно жиймо", закликала галичан Марійка Підгірянка / Т. Лейбюк // Галичина. - 2009. - 19 листоп. - С. 20.

Калуська Л. Використання спадщини Марійки Підгірянки у практиці роботи дошкільних закладів / Л. Калуська // Обрії. - 2007. - № 1. - С. 104-107.

Левицький В. Останні весни Марійки Підгірянки / В. Левицький // Гуцульський клєндар. - 2007. - Вип. 12. - С. 44-46 : фото.

Народна вчителька плекає дух свободи // Галичина. - 2007. - 30 січ.

Питлюк М. Слово Марійки близьке заробітчанам / М. Питлюк // Демократична Україна. - 2007. - 4 трав. - С. 10.

Рудковський М. „Марійчин Великдень" / М. Рудковський // Галицька Просвіта. - 2007. - 5 квіт.

Шалата М. Хвалячи, зауважу : [про кн. „Марійчин Великдень"] / М. Шалата // Дзвін. - 2007. - № 4. - С. 145-148.

Бурнашов Г. Краю милішого нема / Г. Бурнашов. - Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2006. - 64 с.

Вулиця Марійки Підгірянки // Цапів В. А. Про що розповідають назви вулиць м. Калуша / В. А. Цапів. - Калуш, 2005. - С. 210.

Вчителька і поетеса з Гуцульщини // Левицький В. Білі Ослави. Село моє колиска моя : сторінки історії / В. Левицький. - Білі Ослави ; Надвірна, 2000. - 188-198.

Слезінський В. Марійка Підгірянка : образки до портр. вчительки і поетеси / В. Слезінський. - Калуш, 1992. - 57 с.

Марійка Підгірянка : бібліогр. покажч. - Л., 1981. - 102 с.

15 квітня - 75 років Валентину Морозу (1936), вченому-історику, поету,дисиденту

Мороз Валентин (нар. 1936 р.) - історик, публіцист. Родом з Волині. Знаний в Україні й діаспорі передусім як дисидент, довголітній політичний в'язень брежневських таборів. Відкрито виступав в обороні національних людських прав українського народу. Бував на Гуцульщині в селі Космач. Захоплений незламним гуцульським духом боротьбою космачан за Довбушеву церкву й повернення забраного з неї в 60-х роках під час знімання фільму „Тіні забутих предків" іконостасу, написав есей „Хроніка опору" (1970). Публіцистичні виступи В. Мороза опубліковано в збірнику „Есеї, листи, документи" (Балтімор, 1975).

За критику совєтського режиму В. Мороз був двічі ув'язнений у 1965-1969 і 1970-1979 роках у тюрмах і таборах суворого режиму. Завдяки втручанню амери­канського президента Джіммі Картера КҐБ звільнило В. Мороза й вислало його з СССР. На початку травня 1979 року він прибув на летовище в Нью-Йорку, де його з ентузіазмом вітали американські українці як борця за волю України, за свободу віри, слова й права людини. Гуцули в діаспорі були дуже вдячні В. Морозові за написання есею „Хроніка опору". Управа Гуцульського Товариства ім. О. Довбуша запросила його влітку 1979 року до Боффало, де вітала в Українському Домі „Дніпро". Потім він часто брав участь у гуцульських з'їздах на запрошення управи Українського Світового Об'єднання Гуцулів.

Сеньків І. Гуцульська спадщина : Праці з життя і творчости гуцулів / І. Сеньків. - К., 1995. - С. 333.

Україна у двадцятому столітті. - Тернопіль, 1992. - 127 с.

Перший День [в тюрмі КДБ] // Вісті Братства колишніх вояків 1-ї УД УНА. - 1990. - № 5. - (Ч. 139). - С. 7.

Черемоше, Черемоше : спомини // Вісті комбатанта. - 1984. - № 1. - С. 67-74.

Про перебування у Владімірській тюрмі // Альманах УНС. - 1976. - С. 243-244.

Есеї, листи, документи. - Торонто : Сучасність, 1975. - 288 с.

Бумеранг : твори / передм. Ю. Стефаника. - Париж ; Балтимор ; Торонто, 1974. - 303 с.

***

Мороз Валентин Якович // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. - Косів, 1997. - С. 61.

Мороз Валентин // Сеньків І. Гуцульська спадщина : Праці з життя і творчости гуцулів / І. Сеньків. - К., 1995. - С. 333.

Перемога Валентина Мороза // Прокоп М. Напередодні незалежності України. - Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто ; Львів, 1993. - С. 329-338.

Бурнашов Г. Меридіанами долі / Г. Бурнашов // Західний кур'єр. - 1991. - листоп. (№ 83, 86, 88).

Волощак А. „Бентежний дух, що розрізає грати" / А. Волощак // За вільну Україну. - 1991. - 6 груд.

27 квітня - 75 років Геннадію Бурнашову (1936), історику-краєзнавцю, письменнику

Геннадій Васильович Бурнашов народився 1936 року в с. Іртиськ Павлодарської області. З 1946 р. проживає в Івано-Франківську. Закінчив Станіславський педагогічний інститут (1965). Працював у педустановах, виконував обов'язки завідуючого, завідуючого відділу оргроботи і кадрів Івано-Франківського екскурсбюро (1965-1990).

Г. Бурнашов відомий як письменник, публіцист, історик-краєзнавець. Автор трьох десятків книг, документальних нарисів, багатьох краєзнавчих путівників, буклетів, численних публікацій у всеукраїнських, обласних та районних газетах і журналах.

Бурнашов описує долі провідників українського націоналістичного руху Р. Шухевича (зб. нарисів „Постріли в Білогорщі", документальна повість „Полководець УПА", нарис „Операція коду не мала"), Ю. Тютюнника (документальна повість „Генерал-хорунжий Юрій Тютюнник", „Чекістська Справа № 39"), Є. Коновальця (нариси „Таємниця загибелі Євгена Коновальця"), С. Бандери (зб. нарисів „Лицарі честі і чину"), досліджує причини й наслідки поразки Гуцульського повстання 1920 („Повернення з пекла", „Гуцульське повстання").

Автор книг публіцистики „Борітеся - поборете", „Україна - над усе!", „Злочин більшовизму". Співавтор двох десятків книг („Туристсько-краєзнавчі дослідження", „Жито на камені", „Літопис Голготи України" - том 3, „Історик України" (про академіка В. Грабовецького) та ін.).

Член Національної спілки письменників України з 1995 р. Лауреат премії Івано-Франківської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців імені академіка Івана Крип'якевича (1996) та обласної премії імені Івана Вагилевича (1999). Лауреат міської премії ім. І. Франка (2001) за книги „Полководець УПА", „Борітеся - поборете!" та публікацію „Не журися, червона калино" .

Пилипчук Р. Геннадій Бурнашов / Р. Пилипчук // Енциклопедія Сучасної України. Т. 2. - К., 2004. - С. 628.

Страдницьке служіння Всевишньому. - Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2008. - 114 с.

Таємниця „Вовчого лігва" Гітлера. - [Івано-Франківськ] : Симфонія форте, 2008. - 23 с. : іл.

Симон Петлюра : „Я повернуся...". - Івано-Франківськ : [Симфонія Форте], 2007. - 76 с.

Згасла, щоб світити людям. - Івано-Франківськ : Просвіта, 2006. - 32 с.

Краю милішого нема. - Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2006. - 64 с.

Лицар українського духу. - Івано-Франківськ : Сіверсія МВ, 2006. - 86 с.

Убивство на замовлення. - Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2006. - 20 с.

*(бібліографія за останні 5 років)

***

Флис Р. Творчий діапазон Геннадія Бурнашова / Р. Флис // Вечірній Івано-Франківськ. - 2009. - 16 квіт. - С. 13.

Шалкітене І. Таємниці злочинів століття / І. Шалкітене // Вечірній Івано-Франківськ. - 2009. - 5 листоп. - С. 12.

Зварун В. Шлях до істини / В. Зварун // Вечірній Івано-Франківськ. - 2008. - 23 жовт. - С. 6.

Кушнерчук М. Геннадій Бурнашов - прозаїк, публіцист, краєзнавець / М. Кушнерчук // Народна воля. - 2008. - 18 лип.

Баран Є. Лицар ідеї / Є. Баран // Вперед. - 2007. - 30 листоп. - С. 7.

Воєвода Б. Любіть Україну більше, ніж самих себе / Б. Воєвода // Вперед. - 2007. - 19 жовт. - С. 7.

Шалкітене І. Місця, скроплені кров'ю повстанців / І. Шалкітене // Салон+ Прикарпаття. - 2007. - 13 верес. - С. 2.

Флис Р. Дві книги Генадія Бурнашова / Р. Флис // Народна воля. - 2006. - 11 серп.

Осмислення України // Галицька Просвіта. - 2006. - 20 квіт.

Бурнашов Г. Я - українець російського походження : [розмова з письм. / розмовляв Б. Пушкар] // Галичина. - 2006. - 11 трав. - С. 10.

Флис Р. „Україну треба любити до глибини своєї кишені" / Р. Флис // Галичина. - 2006. - 27 квіт.

Пилипчук Р. Бурнашов Геннадій / Р. Пилипчук // Енциклопедія Сучасної України. Т. 2. - К., 2004. - С. 628.

Бурнашов Геннадій // Крет Н. Гуцульщина літературна. - Косів, 2002. - С. 306-308.

Геннадій Васильович Бурнашов : бібліогр. покажч. / упоряд. Г. Горбань. - Івано-Франківськ : ЛІК, 1997. - 20 с.

9 травня - 140 років від дня народження Володимира Гнатюка (1871-1926), українського фольклориста й етнографа

Гнатюк Володимир - фольклорист, етнограф, редактор і видавець етнографічних праць, невтомний дослідник Гуцульщини.

Народився в селі Велесневі Бучацького повіту на Тернопільщині. До початкової школи ходив у Велесневі, потім у Бучачі, до гімназії - в Станиславові. У Львівському Університеті вивчав мови, історію і географію. Будучи студентом, мав нагоду запізнатися у Львові з І. Франком, з яким його єднала потім глибока приязнь. Після закінчення університетських студій 1898 року В. Гнатюк обійняв посаду секретаря Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. Був членом редакційної колегії наукових видань НТШ.

В. Гнатюк і І. Франко відкинули погляди й методи праці давніших фольклористів, які ідеалізували життя й творчість люду або його недооцінювали. Вони поставили етнографію на наукову основу й довели, що головною метою дослідників народної культури мусить бути наукова правда, і народну культуру треба досліджувати у зв'язках її з соціальними, економічними й політичними умовами.

В. Гнатюк опублікував понад 200 етнографічних статей, розвідок, передмов і рецензій. Як етнограф цікавився найбільше народною культурою українського населення Галичини, Буковини й Закарпаття. Результатом його наукових експедицій на Закарпаття було видання шеститомної праці „Етнографічні матеріяли з Угорської Руси". Чільне місце в його етнографічній праці займала Гуцульщина. Від 1899 до 1915 року В. Гнатюк перебував майже щоліта в гуцульському селі Криворівні. Тут вивчав духову й матеріальну культуру гуцулів та їхнє декоративно-ужиткове мистецтво. З 1920 року бував у Косові, Шешорах і Соколівці. Тут він дбав про розвиток гуцульського різь­барства, килимарства та гончарства, брав участь у заснуванні спілки „Гуцульське Мистецтво" в Косові. В. Гнатюк - талановитий організатор збирацької праці - був пов'язаний з сотнями фольклористів-аматорів - учителів, громадських діячів, священиків і селян, які збирали для нього матеріали на основі його вказівок і анкет. На Гуцульщині фольклорні записи робили для нього А. Онищук, Б. Заклинський, О. Іванчук і Л. Гарматій. У селі Голови й околиці займався збирацькою працею гуцул П. Шекерик-Доників, а в Космачі - К. Лисинецька, які надсилали йому етнографічні матеріали...

Гнатюк Володимир // Сеньків І. Гуцульська спадщина : Праці з життя і творчости гуцулів / І. Сеньків. - К., 1995. - С. 286-289.

Казки Закарпаття / упоряд. підгот. текстів, вступ. ст., приміт. та слов. І. В. Хланти. - Ужгород : Карпати, 2001. - 382 с.

Нарис української міфології / іл. О. Кульчицької. - Л. : Ін-т народознав. НАН України, 2000. - 264 с.

Етнографічні матеріяли з Угорської Руси. У 5 т. - Нови Сад : Руске слово.

Т. 1. Угроруські духовні вірші. - 1985. - 272 с.

Т. 2. Байки, легенди, історичні перекази, новели, анекдоти з Бачки. - 1986. - 318 с.

Т. 3. Казки з Бачки. - 1986. - 318 с.

Т. 4. І. Західні угорсько-руські комітати. ІІ.Бач-Бодрогський комітат. - 1986. - 287 с.

Т. 5. Розправи и статї о Руснацох Бачкей, Сриму и Славониї. - 1988. - 363 с.

***

Найбільший фольклорист і етнограф світу. Володимир Гнатюк // Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки. Кн. 2 / В. Шендеровський. - К., 2006. - С. 49-55.

Гнатюк Володимир // Золота книга української еліти. Т. 1. - К., 2001. - С. 430-431.

Романюк Т. Листи Остапа Луцького до Володимира Гнатюка / Т. Романюк // Збірник праць науково-дослідного центру періодики. Т. 5. - Л., 1998. - С. 493-503.

Гнатюк Володимир Михайлович // Гаврилів Б. Галицьке краєзнавство. Ч. 1. - Коломия, 1997. - С. 147.

Гнатюк Володимир // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. - Косів, 1997. - С. 24.

Гнатюк Володимир // Сеньків І. Гуцульська спадщина : праці з життя і творчости гуцулів / І. Сеньків. - К., 1995. - С. 286-289.

Роль Володимира Гнатюка у розвитку української національної культури : тези доп. та повідомл. наук. конф. присвяченої 120-річчю від дня народж. В. Гнатюка. - Тернопіль, 1991. - 257 с.

14 травня - 140 років від дня народження Василя Стефаника (1871-1936), письменника-новеліста, громадсько-політичного діяча

Стефаник Василь Семенович - видатний український новеліст початку XX ст., ім'я якого відразу стало відомим за межами України. Його новели перекладалися білоруською, польською, болгарською, чеською, словацькою, німецькою, англійською та іншими мова­ми. Письменник захоплював сучасників своєю тонкою спостережливістю, прекрасним знанням життя села, народної мови, сповненим болю і туги ліризмом, граничним лаконіз­мом, соціальною та психологічною наповненістю образів,злободенністю порушених тем.

Василь Стефаник народився в с. Русів (тепер Івано-Франківська обл.). Освіту здобув у Коломийській, Дрогобицькій гімназіях та Краківському університеті. На час навчання в Коломийській гімназії припадають перші захоплення Стефаника творами Т. Шевченка, І. Франка, Г. Успенського, А. Чехова.

Яскравим було творче життя Василя Стефаника. Вже в 1900 р., через два роки після блискучого дебюту збіркою новел „Синя книжечка", з'явилися чотири переклади його творів: німецький, польський, чеський, російський. До перелічених перекладів незабаром додався ще й англійський. Іван Франко в 1901 р. назвав В. Стефаника „абсолютним володарем форми". Дослідники літературної спадщини письменника ставлять його поруч із С. Пшибишевським, Ф. Кафкою, Г. Траклем, не забуваючи зазначити і його розходження з ними, й не лише у творчості. Паралелі в мистецьких пошуках літературознавці й культурологи віднаходять у Василя Стефаника й художників Ван Ґоґа, Е. Мунка та скульптора О. Родена. Віддавши належне експресіонізму, Василь Стефаник справедливо стоїть в одному ряду з Л. Курбасом та його „Березолем", драмами Г. Кайзера та М. Куліша.

Повернувшись зі Львова 29 грудня 1926 р., де українська громадськість відзначала 25-річчя виходу у світ збірки „Дорога", письменник сказав до своїх синів: „Нещасні ви! Ціле своє життя будете в моїй тіні, ціле життя будете моїми синами". Ці пророчі слова актуальні й тепер, оскільки, образно кажучи, творчі діти Стефаника - українські письменники й досі живуть у тіні впливу його могутнього таланту.

Василь Стефаник продемонстрував нашій літературі, як належить шукати нових зображальних засобів, нової естетики, здатної не лише вразити трагізмом змісту людського буття, але й розбудити в читачах дух опору фатальності реалізму земного життя. Не випадково його називали селянським Бетховеном.

Не треба забувати, що новелістика Василя Стефаника народилася в той час, коли цей жанр був у розквіті у світовій літературі. Вже завершив життєвий шлях Гі де Мопассан, був популярний Антон Чехов, в Америці захоплював читачів О'Генрі. Та ніхто з них не знайшов такого лаконічного стилю писання. Дехто з дослідників навіть називав новели Василя Стефаника скриком або вигуком. Сам він не заперечував, що прагнув своєю творчістю напружити й налаштувати струни селянських душ так, щоб вони були здатні народжувати музику Бетховена. Олесь Гончар порівнював „доведену до граничної стислості" Стефаникову новелу з класичним відшліфованим сонетом, бо „у кожній із них - згусток почувань народної душі".

Стефаник Василь // Золота книга української еліти. Т. 2. - К., 2001. - С. 430.

Моє слово : новели, оповід., автобіогр. та критич. матеріали, витяги з листів. - К. : Веселка, 2002. - 319 с. : іл.

Твори. - К. : Дніпро, 1984. - 173 с.

Новеллы. - М. : Наука, 1983. - 288 с. - (Литературные памятники).

Катруся : вибрані твори. - К. : Веселка, 1981. - 102 с.

Вибране. - Ужгород : Карпати, 1979. - 392 с.

Кленові листки. - К. : Дніпро, 1978. - 215 с.

Твори / [вступ. ст. „Великі любов і скорбота" ; упорядкув. та прим. канд. філол. наук Л. Дем'янівської]. - К. : Молодь, 1972. - 240 с. : іл.

Твори / [післямова В. Лесина]. - К. : Дніпро, 1971. - 430 с.

Избранное / [пер. с укр. : предисл. С. А. Крыжановского ; сост. и комент. В. М. Лесина]. - М. : Худож. литература, 1971. - 223 с.

Моє слово : новели. - Л. : Каменяр, 1971. - 96 с.

Синя книжечка : новели. - Л. : Каменяр, 1969. - 61 с.

Кленові листки : новели. - К. : Дніпро, 1966. - 179 с. : іл.

Твори. - К. : Дніпро, 1964. - 550 с.

Вибрані твори. - К. : Держлітвидав, 1958. - 242 с.

***

Єсипенко Д. Трагічна сторінка української історії, концепти Страшного Суду і Богоматері у новелі В. Стефаника „Марія" : вивчення творчості письменника у світлі християнського віровчення / Д. Єсипенко // Українська література в загальноосвітній школі. - 2009. - № 6. - С. 29-32.

... І йому тричі являлася любов : [про В. Стефаника і його коханих жінок] // Світ молоді. - 2009. - 15 жовт. - С. 6.

Піхманець Р. Іван Франко і Василь Стефаник : взаємини на тлі доби : моногр. / Р. Піхманець ; НАН України Львів. від. ін-ту л-ри ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т українознавства при Прикарпат. нац. ун-ті ім. В. Стефаника. - Л, 2009. - 203 с. - (Франкознавча серія. Вип. 13.).

Харитон В. Думками на Покуття лину : [роздуми про письм. В. Стефаника та його пошанування в наш час] / В. Харитон // Захід. - 2009. - 28 трав. - С. 9.

Виноградник Т. Василь Стефаник та Михайло Павлик : [про творчі зв'язки земляків] / Т. Виноградник // Вечірній Івано-Франківськ. - 2008. - 18 черв. - С. 7.

Грещук В. Гуцульсько-покутські діалектні паралелі в мові новел Василя Стефаника / В. Грещук // Вісник Прикарпатського університету (Філологія). Вип. 19/20. - Івано-Франківськ, 2008. - С. 21-26.

Грещук В. Взаємодія української літературної мови і південно-західних діалектів : мова новел Василя Стефаника / В. Грещук // Українознавчі студії. - 2007/2008. - № 8-9. - С. 3-13.

Піхманець Р. Повернення до себе : над листами В. Стефаника / Р. Піхманець // Дзвін. - 2008. - № 5/6. - С. 121-139.

Піхманець Р. „Перехресні стежки" суспільно-політичної активності Василя Стефаника й Івана Франка / Роман Піхманець // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Вип. 27/28. - Івано-Франківськ, 2008. - С. 48-62.

Піхманець Р. Рік „великого перелому" / 1896 у творчій долі Василя Стефаника / Р. Піхманець // Українознавчі студії. - 2007/2008. - № 8-9. - С. 133-148.

Токарик М. Новели Василя Стефаника як експресіоністичне відображення дійсності / М. Токарик // Дивослово. - 2008. - № 2. - С. 28-33.

Ярош Я. Про свій народ, про Україну : [про листи В. Стефаника] / Я. Ярош // Край. - 2008. - 12 квіт. - С. 6.

Гоян Я. Білий кінь лицарства : таїна новели В. Стефаника „Давня мелодія" / Я. Гоян // Літературна Україна. - 2007. - 12 лип. - С.1.

Життєвий та творчий шлях Василя Стефаника // Українське слово. - 2007. - № 12. - С. 39-41.

Піхманець Р. „Іван Франко поставив мене малим наслідником своїм" (Василь Стефаник) / Р. Піхманець // Вісник Наукового товариства ім. Т. Шевченка. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 49-63.

Бабій В. Кленові листки болю і любові / В. Бабій. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. - 88 с.

Виноградник Т. Франко в житті Стефаника : ст., спомини, нариси / Т. Виноградник. - 2-е вид. допов. - Івано-Франківськ : Тіповіт, 2006. - 237 с.

Виноградник Т. „Стефаник зблизька" : [про взаємини письм. з вчителем з Русова І. Федораком] / Т. Виноградник // Прикарпатська правда. - 2006. - 11 трав.

Горак Р. Фрагмент роду Василя Стефаника / Р. Горак // Дзвін. - 2006. - № 5-6. - С. 105-108.

Микуш С. Поетика новели Василя Стефаника / С. Микуш // „Покутська трійця" в загальноукраїнському процесі кінця ХІХ-початку ХХ ст. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 126-137.

Стефаник Василь // Золота книга української еліти. Т. 2. - К., 2001. - С. 430.

16 травня - 80 років від дня народження Миколи Кубика (1931-1991), журналіста, нарисовця, поета

Кубик Микола (16.05.1931 с. Мохначин Хмельницької обл. - 23.02.1991, Івано-Франківськ) - журналіст, нарисовець, поет. Працював у редакціях газет „Прикарпатська правда", „Комсомольський прапор", останні роки життя в об'єднанні „Прикарпатліс". Автор поетичних збірок „Черемоша грають хвилі" (1960), „Верхогір'я" (1970), „Два крила" (1976), книжки нарисів „У земляків Стефаника" (1978). Багато його віршів покладено на музику. Гуцульська тематика посідала чільне місце в його поезіях та нарисах.

Літературно-меморіальний музей Леся Мартовича у Торговиці : путівник укр. та рос. мовою / М. Кубик, В. Липчук. - Ужгород : Карпати, 1977. - 61 с.

Два крила : поезії. - Ужгород : Карпати, 1976. - 96 с.

Верхогір'я : поезії. - Ужгород : Карпати, 1970. - 86 с.

У земляків Стефаника. - Ужгород : Карпати, 1969. - 93 с.

Здрастуй Прикарпаття : путівник. - Ужгород : Карпати, 1965. - 127 с.

Черемоша грають хвилі : поезії. - Станіслав : Кн. газ. вид-во, 1960. - 94 с.

***

Нестиму сонячне кохання // Прикарпатська правда. - 2008. - 11 груд. - С. 8.

Кубик Л. „Я навіть мертвим лишуся в строю" : [спогади про батька] / Л. Кубик // Прикарпатська правда. - 2006. - 7 груд.

Кубик Л. Миколі Кубику було б сімдесят / Л. Кубик // Прикарпатська правда. - 2001. - 15 груд.

Юзва Р. Білий цвіт калини / Р. Юзва // Прикарпатська правда. - 2001. - 24 лют.

23 травня - 50 років від дня народження Євгена Барана (1961), літературознавця, кандидата філологічних наук, члена Національної спілки письменників України

Баран Євген Михайлович (23.05.1961, с. Джурин Чортківського району Тернопільської обл.) - літературозна­вець. Кандидат філологічних наук (1994). Член НСПУ (1997). Лауреат премій:

- ім. О. Білецького Національної академії наук України (1999),

- міської ім. І. Франка (2001) за книгу „Звичайний читач",

- обласної ім. В. Стефаника (2006) за серію публікацій в 2004-2005рр.

Закінчив Львівський університет (1984). Євген Баран є викладачем кафедри української літератури Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, автором книг літературно-критичних есеїв та монографії „Українська історична проза другої половини ХІХ - початку ХХ століття і Орест Левицький" .

Він належить до критиків, які здатні підтримати інтерес до літератури, для якого слова „бути" і „читати" є синонімами слова „жити". Для його есеїв та щоденників характерні етюдність, незавершеність, лаконічність.

У 2009 році Євген Михайлович очолив обласну організацію Спілки письменників України.

У полоні стереотипів та інші есеї. - Івано-Франківськ : Тіповіт, 2009. - 254 с.

Наодинці з літературою... : щоденникові нотатки, есеї. - Луцьк : Твердиня, 2007. - 172 с.

Порнографічна сутність правди : есе. - Париж ; Л. ; Цвікау : Зерна, 2007. - 77 с. - (Бібліотечка альманаху українців Європи „Зерна" ; 56)

Навздогін дев'яностим... : проза бібліофіла. - Івано-Франківськ : Тіповіт, 2006. - 191 с. - (Інша критика).

Читацький денник-2005. - Т. : Сорок А, 2006. - 104 с.

Актуальні проблеми нової української літератури : метод. рек. до курсу лекцій. - Івано-Франківськ, 2001. - 34 с.

Звичайний читач. - Т. : Джура, 2000. - 140 с.

Зоїлові трени : літ.-крит. тексти. - Л. : Логос, 1998. - 112 с.

***

Баран Є. Вічна пам'ять на многії літа? : [розмова з новообраним головою Спілки письм. / записав О. Шум] // Вечірній Івано-Франківськ. - 2009. - 30 квіт. - С. 11.

Баран Є. Про книги, Спілку та маніпуляції : [розмова з літ. критиком, головою івано-франків. письм. орг. / записала Н. Шегда] // Репортер. - 2009. - 30 квіт.

Євген Баран очолив письменників області // Вечірній Івано-Франківськ. - 2009. - 2 квіт. - С. 2.

Карп'юк В. Стереотипи Євгена Барана / В. Карп'юк // Вечірній Івано-Франківськ. - 2009. - 1 жовт. - С. 10.

Качкан В. Де ж критерії правди? / В. Качкан // Галичина. - 2009. - 15 верес. - С. 7.

Мельник В. Самовираження як скандал / В. Мельник // Україна молода. - 2009. - 29 верес. - С. 14.

Названо лауреатів Міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди „Сад божественних пісень" за 2009 рік : [Є. Баран за кн. есеїв „У полоні стереотипів"] // Літературна Україна. - 2009. - 17 груд. - С. 2.

Названо лауреатів премій [ім. Д. Нитченка - Є. Баран] // Урядовий кур''р. - 2008. - 13 берез. - С. 16.

Їх помітили в Європі, а відзначили у Львові : [про нагородж. Є. Барана Міжнар. літ. премією ім. Б.-Н. Лепкого] // Галичина. - 2007. - 17 лип.

Премії імені Богдана Лепкого : [серед лауреатів - Є. Баран за кн. літ.-крит. нарисів (ІІ премія)] // Літературна Україна. - 2007. - 22 лют.

Ляшкевич П. А. Баран Євген / П. А. Ляшкевич // Енциклопедія Сучасної України. Т. 2. - К., 2003. - С. 217.

Баран Євген // Від Карпат до Опілля : тв. письменників Івано-Франківщини. - Коломия, 2001. - С. 49.

9 червня - 150 років від дня народження Євгена Озаркевича (1861-1919), фундатора української медичної науки в Галичині

Народився в сім'ї священика і громадського діяча Івана Озаркевича. Навчався в Снятині, опісля - в Чернівецькій і Львівській гімназіях.

Медичну освіту здобув у Віденському університеті. Під час навчання був активним членом товариства „Січ", а в 1884 - його головою. Після одержання диплому в 1888 р. протягом трьох років проходив практику в клініках Відня, після чого працював повітовим лікарем у Боснії. З 1893 р. протягом двох літ працює практичним лікарем у Стрию, де заснував перше культурно-політичне товариство „Міщанська Бесіда".

Наступні два роки - на посаді повітового лікаря в Рожнятові.

В 1897 р. переїздить до Львова, де зайнявся приватною практикою і активно включився в політичне і наукове життя української громади. В 1902 р. Озаркевич висунув ідею заснування філантропічного закладу „Народної лічниці", який з січня 1903 р. почав діяти в рамках Товариства „Народної лічниці", статутом якого передбачалось надавати безплатну лікарську допомогу убогим хворим, незалежно від їх національності та віросповідування. Був незмінним директором „Народної лічниці", закуповував за кордоном необхідне обладнання, організовував кабінети, лабораторії.

Він був дійсним членом наукового Товариства ім. Шевченка, редактором „Лікарського збірника", першим головою Українського лікарського товариства та редактором його органу „Здоровлє".

Крім того, Є. Озаркевич автор сотень статей з питань гігієни, курортології, української медичної термінології та лікарських порад. Видав першу в Галичині книгу на медичні теми „Недуги пошестні".

Є. Озаркевич підтримував особисті і листовні зв'язки з М. Драгомановим, І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Гнатюком, О. Терлецьким та іншими діячами української культури.

Був ініціатором створення та головою організації українців Львова „Львівська Русь", належав до Української національно-демократичної партії, входив до складу її навчальної управи. Також був заступником голови товариства „Просвіта", головою його Львівської філії, входив у спілку видавництва „Діло", був секретарем її управи, членом дирекції товариства взаємних забезпечень „Дністер". Під час першої світової війни Озаркевич переїхав до Відня, де завідував табором українських воєнних біженців. Влітку 1915 повернувся до Львова.

Разом з дружиною їдуть у 1916 р. до Відня на лікування. Однак лікарі вже не змогли допомогти: у липні помирає дружина, у вересні - Озаркевич.

Озаркевич Євген // Українські лікарі Прикарпаття. - Коломия, 1995. - С. 58-59.

 ***

Болотенюк М. Галицький Гіппократ із Белелуї / М. Болотенюк // Галичина. - 2001. - 18 верес.

Озаркевич Євген // Арсенич П. Родина Озаркевичів / П. Арсенич. - Коломия, 1998. - С. 51-56

Озаркевич Євген // Воробець Я. Шляхами пошуків здоров'я / Я. Воробець, В. Ткачук. - Снятин, 1997. - С. 109.

Озаркевич Євген // Українські лікарі Прикарпаття. - Коломия, 1995. - С. 58-59.

Озаркевич Євген // Пундій П. Українські лікарі. Кн. 1 / П. Пундій. - Л. ; Чикаго, 1994. - С. 160-162.

Озаркевич Євген // Нарис історії „Просвіти". - Л. ; Краків ; Париж, 1993. - С. 157-158.

Озаркевич Євген // Лікарський збірник. Т. 1. - Л., 1991. - С. 11-18.

Туркевич Ю. Доктор Євген Озаркевич / Ю. Туркевич // За вільну Україну. - 1991. - 12 верес.

16 червня - 120 років з дня народження Євгена Коновальця (1891- 1938), громадсько-політичного і військового діяча, полковника армії УНР, організатора УВО та ОУН

Чільне місце в історії боротьби за соборну суверенну Україну в першій половині ХХ століття належить Євгену Коновальцю.

Євген Коновалець закінчив академічну гімназію у Львові та юридичний факультет Львівського університету. Зі студентських років захопився політикою, пройшов польські та російські табори.

У 1917 р. Є. Коновалець очолив курінь Січових Стрільців і пройшов з ним нелегкими шляхами Першої світової війни.

Після поразки визвольних змагань, Євген Коновалець намагається з-за кордону організувати збройне підпілля. Він встановлює контакти з політичними колами Німеччини, Великобританії, Литви, Італії, Іспанії. В 1929 році Коновалець стає головою Організації Українських Націоналістів. А під час подорожі по США й Канаді сприяє утворенню Українських Стрілецьких громад, які стали початком громадсько-політичних організацій в діаспорі. Також ініціює створення подібних організацій у Франції та Австрії, намагаючись вивести українське питання на форум Ліги Націй.

Саме він в найважчі для України часи вказав своєму народові шлях до самостійності української держави через ідею соборності, національної боротьби й віри у власні сили.

Євген Коновалець є автором студії „Причинки до історії української революції".

Постійні спроби відновити націоналістичне підпілля в межах Радянського Союзу спричинили до того, що в 1938 році Коновалець загинув в Роттердамі від рук більшовицького агента.

* * *

Філь П. Про обставини загибелі Євгена Коновальця / П. Філь // Українське слово. - 2009. - 10-16 черв. - С. 10-11.

Іванишин В. Євген Коновалець - воїн і провідник / В. Іванишин // Українське слово. - 2008. - 11-17 черв. - С. 3.

Павлів Н. Сімдесяті роковини / Н. Павлів // Репортер. - 2008. - 22 трав. - С. 24.

Прохасько Т. Смерть у Роттердамі. Три версії / Т. Прохасько // Галицький кореспондент. - 2008. - 15 трав. - С. 8.

Кардаш О. (Ольжич) Полковник Коновалець / О. Кардаш (Ольжич) // Українське слово. - 2007. - 21-27 лют. - С. 5.

Старшина січових стрільців Євген Коновалець (14.06.1891-23.05. 1938) // Зона. - 2007. - № 21. - С. 108-117.

Рог В. Залізний полковник Є. Коновалець / В. Рог // Шлях перемоги. - 2006. - 14 черв. - С. 10.

Симчич М. Пам'яті Євгена Коновальця : вірш / М. Симчич // Шлях перемоги. - 2006. - 24 трав. - С. 15

Рожик М. Діяльність Євгена Коновальця в реалізації концепції нелегальної національно-визвольної боротьби / М. Рожик // Українознавчі студії. - 2005/2006. - № 6-7. - С. 274-83.

Дробот І. Євген Коновалець: бути творцями або жертвами історії / І. Дробот, В. Кучер // Історичний календар. - 2004. - Вип. 10. - С. 77-88.

Коновалець Євген // Литвин М. Р. Військова еліта Галичини / М. Р. Литвин, К. Є. Науменко. - Л., 2004. - С. 106.

Я б'ю в дзвін, щоб зрушити справу ОУН з мертвої точки... : невідомі док. ОУН. Рік 1930 : присвяч. пам'яті Є. Коновальця та 75-й річниці утворення ОУН. - К. : Темпора, 2003. - 271 с.

Коновалець Євген // Золота книга української еліти. Т. 2. - К., 2001. - С. 54-55.

Кучерук О. Особисті речі Євгена Коновальця / О. Кучерук // Українське слово. - 2000. - 23-29 берез.

Бурнашов Г. Таємниця загибелі Євгена Коновальця / Г. Бурнашов. - Івано-Франківськ, 1996. - 47 с.

Гаврильченко О. Творець елітарного війська / О. Гаврильченко, А. Коваленко // ОУН: минуле й майбуття. - К., 1993. - С. 25-35.

Життя і смерть полковника Коновальця. - Л. : Червона калина, 1993. - 326 с. : іл.

Жуковський А. Євген Коновалець - у 55-ту річницю смерти / А. Жуковський // ОУН: минуле і майбуття. - К., 1993. - С. 36-44.

18 серпня - 55 років Василю Герасим'юку (1956), українському поету, редактору, радіожурналісту, лауреату Національної премії України ім. Т. Шевченка

Василь Герасим'юк народився 1956 року в Караганді - в гуцульській родині, яку вивезли на чужину в криваві 40-ві роки на „вічне поселення". Але через деякий час сім'ї письменника вдалося повернутися в рідне село Прокураву, що на Косівщині, де й минуло Василеве дитинство.

Вірші Василь Герасим'юк почав писати ще в шкільні роки, а перша його збірка „Смереки" вийшла в 1982 році. Саме в ній робиться перша спроба відобразити співжиття природи й людини, магію позачасовости та позапросторовости, адже саме в Карпатах, як вважає поет, людський час розряджається у світове безчасся.

Збірки „Потоки", „Космацький узір" та „Діти Трепети" складають своєрідний поетичний триптих, у якому автор прослідковує кровний зв'язок людини з рідною землею, краєм батьків і дідів, веде мову про ті духовні набутки, які витримали випробовування історичним часом і сьогоднішнім днем.

У 2003 році Володимир Герасим'юк отримав премію ім. Т. Шевченка за книгу віршів „Поет у повітрі", а невдовзі виходить книга його вибраних поезій під назвою „Була така земля".

Василь Герасим'юк - поет гордий, аристократ української поезії. Його поетична свідомість прагне з гуцульських верхів і дніпропетровських круч осягти шкалу Всесвіту.

Була така земля : вибране. - К. : Факт, 2003. - 392 с.

Поет у повітрі : вірші і поеми. - Л. : Кальварія, 2002. - 144 с.

Діти трепети : поезії. - К. : Молодь, 1991. - 128 с.

Космацький узір : поезії. - К. : Рад. письм., 1989. - 135 с.

Потоки : поезії. - К. : Молодь, 1986. - 119 с.

Смереки : поезії. - К. : Молодь, 1982. - 88 с.

Із книги „Чорні хлопці" : поезії // Сучасність. - 2005. - № 5. - С. 5.

***

Білоцерківець Н. Поет у повітрі / Н. Білоцерківець // Українська мова і література. - 2008. - Ч. 13-16 (квіт.). - С. 57-58.

Горпініч В. Василь Герасим'юк / В. Горпініч // Українська мова і література. - 2008. - Ч. 13-16 (квіт.). - С. 46-56.

Гриценко Г. Скромні нагороди буржуазії : [у номінації „Красне письменство" кн. рейтингу „Книжка року-2006" відзначено кн. „Папороть" В. Герасим'юка] / Г. Гриценко // Молодь України. - 2007. - 8-14 берез. - С. 4.

Прохасько Т. Є такі речі, які просто є / Т. Прохасько // Галицький кореспондент. - 2007. - 25 січ. - С. 20.

Андрусяк І. Різьбяр : В. Герасим'юку - 50 / І. Андрусяк // Літературна Україна. - 2006. - 24 серп. - С. 6.

Лазарук М. Найтитулованіший із лауреатів : [про лауреата премії „Князь роси" ім. Тараса Мельничука В. Герасим'юка] / М. Лазарук // Літературна Україна. - 2006. - 13 квіт. - С. 7.

Василь Герасим'юк / упоряд. Т. Прохасько. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003. - 48 с. - (Серія „Інший формат").

Голобородько Я. Поетична меритократія : Василь Герасм'юк, Ігор Римарук, Тарас Федюк / Я. Голобородько. - К. : Факт, 2005. - 108 с.

Подолавши страх... // Якубовська М. У дзеркалі слова : есеї про сучас. укр. л-ру / М. Якубовська. - Л., 2005. - С. 498-508.

Герасим'юк В. „Найдовша дорога...", або Хоча все мало би бути навпаки : [розмова з поетом / розмовляла Л. Тарнашинська] // Тарнашинська Л. Закон піраміди / Л. Тарнашинська. - К., 2001. - С. 107-113.

Між традицією і модерном // Салига Т. Імператив : літературозн. ст., критика, публіц. / Т. Салига. - Л.,1997. - 352 с.

24 серпня - 60 років Богдану Шиптуру (1951), композитору, заслуженому діячеві мистецтв України

Народився він 24 серпня 1951 р. в с. Радчі Тисменицького району в сім'ї з давніми національними культурними традиціями. Його батько - Василь Шиптур - заснував тут 1938 року хор. Сам Богдан більше 20 років співав у Радчанській заслуженій народній чоловічій хоровій капелі під орудою Б. Волосянка. Капела стала своєрідною лабораторією його творчості в жанрі хорової музики. Хористи з успіхом виконували його пісні: „Ой зійду я на могилу" на вірш І. Франка, „Червоний мак" В. Сосюри, „Мій Карпатський краю" на вірш Б. Залізняка та ряд обробок для хору, записаних у Радчі. Батько Богдана разом зі ще одним радчанцем зберіг, переховуючи „Збірник літургійних і церковних пісень на основі народних наспівів" Станіслава Людкевича, а Богдан Васильович своїм коштом видав цю духовну реліквію. Пізніше видав ще й „Службу Божу" Дениса Січинського, завдяки чому вона є в репертуарі як церковних, так і світських хорів України.

Вийшли у світ його збірники „І ще заспівай тої пісні", „Хорові твори Б. Шиптура", „Стрілецькі пісні". Вже кілька років у київському видавництві „Музична Україна" лежить його унікальна збірка стрілецьких пісень, серед яких багато раніше не надрукованих - 120 творів.

Богдан Васильович неодноразово проводив авторські творчі звіти перед численними прихильниками своєї творчості, виступав у ролі ініціатора, художнього керівника та концертмейстера концертів „Українські пісні та романси". Цінність подібних творчих імпрез полягає в тому, що слухачі спраглі чути живе звучання вокалістів з доброю школою у „живому" виконанні та „живому" супроводі, не спотвореному фонограмами.

Богдан Шиптур з 1985 по 1996 роки очолював об'єднання композиторів Прикарпаття. Спільно з науково-методичним центром організував щорічні творчі звіти композиторів, семінари за участю знаних митців інших регіонів України, проводив творчі лабораторії, надаючи практичну допомогу композиторам-початківцям, ініціював кілька конкурсів на найкраще написання музичних творів.

Самобутній талант та високий професіоналізм, подвижницька праця на терені громадсько-музичного життя Галичини заслужили визнання і присвоєння Богданові Шиптуру премії імені В. Стефаника.

*статтю скорочено упоряд. календаря

С. Лещишин „Праця, що в пісню перейшла"/ С. Лещишин // Перевал. - 2000. - № 2-3. - С. 322-323.

Хорові твори. - Івано-Франківськ, 2003. - 89 с.

Пісні та романси. - Івано-Франківськ, 1999. - 75 с.

Українські народні мелодії в легкій обробці для фортепіано Богдана Шиптура. 1-й зош. - Івано-Франківськ, 1999. - 43 с.

***

Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України : [„Заслужений діяч мистецтв України" Шиптуру Богдану Васильовичу - викладачеві Івано-Франків. держ. муз. уч-ща ім. Д. В. Січинського] // Вечірній Івано-Франківськ. - 2008. - 21 серп.

Боєчко Ю. Те, чого не можна сказати словами / Ю. Боєчко // Нова Зоря. - 2008. - 3 жовт. - С. 8.

Шиптур Б. Гармонія музики - у світлі людської долі : [розмова з композ. / розмовляла Н. Шегда] // Репортер. - 2008. - 8 трав. - С. 25.

Шиптур Б. Фольклор - це душа народу : [розмова з композ. / розмовляв Н. Пилипчук] // Вечірній Івано-Франківськ. - 2008. - 6 берез. - С. 14.

Кальмучин-Дранчук Т. Фортепіанні твори Богдана Шиптура: аспекти інтерпретації композиторського стилю / Т. Кальмучин-Дранчук // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. - Івано-Франківськ, 2007. - Вип. 10-11. - С. 223-229.

Лещишин С. Любіть Україну / С. Лещишин // Нова Зоря. - 2006. - 10 листоп.

Шиптур Б. Наймиліша мені Україна : [розмова з композ. / розмовляла С. Лещишин] // Галичина. - 2006. - 5 верес. - С. 7.

Івасюк Г. Не хату зводив, а музику писав / Г. Івасюк // Культура і життя. - 2001. - 1 груд. - С. 3.

Лещишин С. Праця, що в пісню перейшла / С. Лещишин // Первал. - 2000. - № 2-3. - С. 322-323.

27 серпня - 155 років з дня народження Івана Франка (1856-1916), видатного українського письменника, поета, філософа, вченого і громадсько-політичного діяча

(Див. рубрику „Іван Франко і Прикарпаття" на сайті www.lib.if.ua).

30 серпня - 90 років з дня народження Володимира Петрика (1921-2002), хореографа, керівника Гуцульського ансамблю пісні і танцю

Народився і зростав митець у прикарпатському селі Вороні Коломийського району. Саме українське село давало людині ті первинні, незнищенні цінності, які формували національний характер, прищеплювали любов до свого рідного, до самобутнього і неповторного.

Малий Влодко зачудовано слухав, як на сільських весіллях вигравала скрипка, і мріяв своїми руками доторкнутися до її ніжних струн. Чи не тому, випасаючи „людську" худобу, відмовляв собі у всьому, цілий рік збирав злотий до злотого, а таки придбав собі цей чарівний музичний інструмент і самотужки пізніми вечорами опановував ази скрипкового мистецтва.

Після закінчення курсів диригував самодіяльним хором, брав участь у постановці вистав, був також зграбним і спритним танцюристом, із юнацьким запалом водив хороводи і витинав гопака.

Вже тоді у нього проявилися здібності до постановки танців. Перша його творча робота - український танець „Катерина" - користувалася неабияким успіхом і значно пізніше була поставлена на професійній сцені.

Якось влітку тридцять дев'ятого року випадок звів Володимира Петрика з відомим уже тоді на Прикарпатті балетмейстером і танцюристом Ярославом Чуперчуком. Той підмітив у хлопця талант і запросив його до щойно організованого Гуцульського ансамблю пісні і танцю. То був незабутній для юнака день.

Обставини склалися так, що половина артистів Гуцульського ансамблю переїжджає до Коломийського театру, а з ними - і Володимир Петрик. Тут і застала його війна.

В 1942 році Володимира Петрика забрали на роботу до Німеччини. Після війни за те, що працював в Німеччині, довелося відбувати покарання на донецьких шахтах. Згодом з Коломийського театру надійшов виклик на ім'я В. Петрика, в якому його запрошували повернутися в цей творчий колектив. А оскільки, як з'ясувалося, ніяких злочинів за Володимиром Петриком не рахувалося, йому дозволяють повернутися в Галичину.

Тим часом Ярослава Маркіяновича Чуперчука, тодішнього балетмейс­тера Гуцульського ансамблю пісні й танцю, запрошують на постійну роботу до Львова, і Володимирові Петрику доручають керівництво танцювальною групою. Володимир Петрик робить постановку складного хореографічного твору - „Опришки Олекси Довбуша", яким і дебютує як балетмейстер. Громадськість не лише Станиславівщини, але й усієї України схвально сприйняла першу творчу роботу молодого хореографа. Та тільки не тогочасне обласне начальство. В. Петрика на деякий час усувають з посади балетмейстера. Проте, коли поставало питання про створення колоритного національного хореографічного полотна, Володимира Петрика знову призначали балетмейстером колективу. І так було шість разів.

Таке ставлення ще більше загартовувало мистецький дух хореографа, сприяло його творчому ростові як балетмейстера.

Та ось на ім'я В. Петрика приходить запрошення від самого Григорія Верьовки поставити в Заслуженому українському народному хорі, що носить тепер ім'я його колишнього керівника, хореографічне полотно на гуцульському фольклорному матеріалі. Так в уславленому колективі з'явилася хореографічна сюїта „Галявина" в постановці прикарпатського балетмейстера, яка п'ятнадцять років була в репертуарі танцювальної групи хору і з якою хор об'їздив увесь світ.

Тріумф у Києві не залишився непоміченим удома місцевим керівниц­твом, яке змушене було визнати талант хореографа, і фактично з цього часу В. Петрик стає незмінним головним балетмейстером Гуцульського ансамблю.

Характерною рисою танців, створених Володимиром Петриком, є їхня глибока народність. Поставлені ним „Чабани", „Гуцулка", „Космачанка" сповнені народного дотепу, невимушеності, безпосередності. Так у програмі колективу з'явилися „Танець карпатських лісорубів", „Сербин", „Ямницька полька".

В 1963 році Володимирові Петрику присвоюють почесне звання Заслуженого артиста України.

Володимир Петрик - прекрасний знавець народної гуцульської творчості. Він знав, як і що танцюють у кожному селі, які особливості народного одягу кожного району Івано-Франківської області.

Тісні творчі зв'язки підтримував балетмейстер із професійними театрами України, виступаючи як хореограф і як режисер. Так, в Івано-Франківському театрі п'єса „Тіні забутих предків" за однойменною повістю М. Коцюбинського під керівництвом В. Петрика була вирішена в хореографічному характері. В Сімферопольському театрі він ставив танці до п'єси „У неділю рано зілля копала", у Тернопільському - до п'єси „Земля", в Харківському академічному театрі - до п'єси „Украдене щастя".

В Національній опері України разом із Дмитром Гнатюком Володимир Васильович здійснив постановку „Золотого обруча" за повістю І. Франка „Захар Беркут".

В 1997 році Володимирові Петрику присвоєно почесне звання Народного артиста України.

Кожного разу, коли дивишся танці Володимира Петрика у виконанні Гуцульського ансамблю, в пам'яті знову і знову зринають чарівні слова, сказані колись Михайлом Коцюбинським про те, що тут зеленим духом дихають смереки, зеленим сміхом сміються трави, а долом Черемош мчить, жене зелену кров гір, неспокійну й шумливу.

Тоді здається, що такий же неспокійний і шумливий, як води Черемоша, шлях талановитого балетмейстера, чарівника гуцульського танцю - Володимира Петрика.

* статтю скорочено упоряд. календаря

Володимир Васильович Петрик // Стасько Б. Хореографічне мистецтво Івано-Франківщини / Б. Стасько. - Івано-Франківськ, 2004. - С. 18-23.

Володимир Васильович Петрик // Стасько Б. Хореографічне мистецтво Івано-Франківщини / Б. Стасько. - Івано-Франківськ, 2004. - С. 18-23.

Затварська Р. Маестро гуцульського танцю / Р. Затварська. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2002. - 160 с. : іл.

Передрук В. Він вивів гуцульський танець з гір у світ широкий / В. Передрук // Світ молоді. - 2003. - 3 січ.

Петрик Володимир Васильович : [некролог] // Галичина. - 2002. - 28 трав.

Чарівник танцю // Гринишин М. Співає гуцульський ансамбль / М. Гринишин, М. Кубик. - Ужгород, 1966. - С. 70-75.

2 вересня - 200 років з дня народження Івана Вагилевича (1811-1866), українського поета, філолога,фольклориста

Народився у сім'ї пароха в селі Ясень (тепер Рожнятівського району Івано-Франківської області). Навчався у Львівській духовній семінарії, яку закінчив 1839 року. Під час навчання брав участь у польських конспіративних організаціях.

Був одним із зачинателів нової української літератури в Галичині. Співавтор збірок „Зоря" у 1835 році (заборонена цензурою) та „Русалка Дністровая" у 1837 році, (дозволена цензурою Угорського королівства і видана в Будапешті, але заборонена цензурою Греко-Католицької Церкви). 1833 року разом з Маркіяном Шашкевичем і Яковом Головацьким організував „Руську трійцю". Через діяльність у ній Вагилевича висвятили на священика лише через сім років після того, як він закінчив семінарію.

У 1846-1848 роках був душпастирем у селі Нестаничі (тепер Радехівського району).

Під час „весни народів" Вагилевич 1848 року самовільно залишив парафію та виїхав до Львова. Він перейшов на полонофільські позиції, проповідував ідею польсько-українського союзу під зверхністю Польщі. Він став редактором газети угруповання української шляхти „Руський Собор" „Дневник руський" і сформулював на її шпальтах програмні засади модерного українського націоналізму.

Після розгрому революціонерів кардинал Михайло Левицький позбавив Вагилевича духовного сану за самовільне залишення ним парафії. У цій ситуації Вагилевич вирішив перейти на лютеранство. Таким чином він втратив підтримку своїх покровителів - князя Лева Сапіги та графа Маврикія Дідушицького. Останній, який був куратором бібліотеки Оссолінських (тепер - Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України), наполіг на його звільненні. Вагилевич пропрацював лише дев'ять місяців у 1851 на посаді директора бібліотеки.

Вагилевич ледве зводить кінці з кінцями, тяжко працюючи, аби прогодувати дружину та дітей: він був перекладачем української мови, друкував статті в „Газеті львівській", коригував виступи депутатів Галицького сейму, брав участь у підготовці нового видання словника польської мови Лінде. 1862 року він одержав посаду міського архіваріуса, на якій працював до самої смерті.

Іван Вагилевич помер 10 травня 1866 року у Львові. Його могилу на Личаківському цвинтарі розшукати неможливо. На полі № 5 стоїть гранітний обеліск із його іменем, проте існують твердження, що ця могила не автентична.

http://www/ukrfoto.net/people 

***

Дрогомирецький П. П. Іван Вагилевич: між вірою і наукою / П. П. Дрогомирецький // Краєзнавець Прикарпаття. - 2008. - № 8. - С. 49 ; Науковий вісник українського університету в Москві. Вип. 2. - М., 2002. - С. 127-128.

Іван Вагилевич // Крет Н. Гуцульщина літературна / Н. Крет. - Косів, 2002. - С. 29-33.

Іван Вагилевич // Гаврилів Б. Галицьке краєзнавство. Ч. 1. - Коломия, 1997. - С. 142.

Іван Вагилевич // Малий словник України. - К., 1997. - С. 74.

Іван Вагилевич // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. - Косів, 1997. - С. 14.

Іван Вагилевич // Сеньків І. Гуцульська спадщина / І. Сеньків. - К., 1995. - С. 314-316.

Іван Вагилевич // Особисті архівні фонди відділу рукописів. - Л., 1995. - С. 26-27.

Іван Вагилевич // Гаврилів Б. Довідник краєзнавців Прикарпаття / Б. Гаврилів. - Івано-Франківськ, 1994. - С. 6.

Дем'ян Г. Іван Вагилевич - історик і народознавець / Г. Дем'ян. - К. : Наук. думка, 1993. - 152 с.

Іван Вагилевич : покажч. рукопис. праць та матеріалів до біогр. / уклад. О. Дзьобан. - Л., 1986. - 83 с.

11 вересня - 55 років Василю Михайлищуку (1956), українському поету

Михайлищук Василь Петрович народився 11 вересня 1956 року в с. П'ядики Коломийського району. Дитинство і юнацькі роки провів у селі Росохач на Городенківщині. Автор збірок поезій „На терезах неспокою" (1999), „Сльозина в терні", (2001), „Засів долі" (2006), книжки гуморесок „Веселі витребеньки" (2002), „Газдівські кавулі" (2007), низки дитячих пісень, публікацій в альманахах, газетах і журналах. Лауреат літературної премії ім. Леся Гринюка.

Василь Михайлищук на поетичному небозводі з'явився дев'ять років тому. Але його зірка засяяла яскраво, виразно і колоритно.

У першій збірці поета, що вийшла в 1999 році під назвою „На терезах неспокою", відчувається власний стиль поетичного рядка, народознавча термінологія, домінуюча властивість гумору. Тепер, коли за плечима кілька збірок ліричної поезії й гумору - „Сльозина у терні", „Засів долі", „Веселі витребеньки", „Газдівські кавулі", коли його поезія дістала широке суспільне визнання, він є лауреатом літературної премії ім. Тараса Мельничука, можна сказати, що в літературне середовище Прикарпаття прийшов поет за покликанням. Він є людина, яка відчуває кожне слово серцем і порухом душі. Поезія для нього своєрідна сповідь: щира, відверта, самокритична. У своїй останній збірці, яка тепер побачила світ, поет авторитетно заявляє: „З дороги вже цієї я не збочу. Що не сказав, скажу, і ще маю час. А так багато ще сказати хочу".

Тимінський Б. Так багато ще сказати хочу... Б. Тимінський // Прикарпатська правда. - 2008. - 8 серп. - С. 8.

Тимінський Б. „Так багато ще сказати хочу..." / Б. Тимінський // Прикарпатська правда. - 2008. - 8 серп. - С. 8.

Ясінський Я. Здоровий гумор коломиянина / Я. Ясінський // Галицька Посвіта. - 2007. - 1 черв.

Ясінський Я. Душі поетичні пориви / Я. Ясінський // Галицька Просвіта. - 2006. - 30 листоп. - С. 4.

Михайлищук Василь // Васильчук М. Коломийський азбуковник / М. Васильчук. - Коломия, 2000. - С. 116-117.

20 вересня - 150 років з дня народження Михайла Пачовського (1861-1933), українського письменника і педагога

Пачовський Михайло - український письменник, просвітитель, педагог, фольклорист, композитор-аматор, засновник і директор Долинської української приватної гімназії ім. Маркіяна Шашкевича.

Народився в с. Добростани, тепер Львівської обл. За­кінчив Віденський університет (1887). Учителював у Львові, був викладачем Коломийської гімназії (1893- 1897), відтак - директор української гімназії в Долині (з 1911р.).

Відомий у літературі як автор багатьох праць з фольклору. В молоді роки зібрав на Долинщині, Стрийщині, Коломийщині зразки усної словесної творчості. І вже у 1892 р. опублікував фольклористичне дослідження „Про вплив християнства на усну словесність русинів". Цю тему розробляв далі, що стало основою нових публікацій в тодішніх часописах. А в 1901, 1903 рр. вийшло друком двотомне дослідження „Народні думи з ілюстраціями". Мають цінність його мовно- і літературознавчі розвідки: „Замітки до науки руської мови в середніх школах" (1898), „Сотні роковини народного письменства Руси-України. Пам'яті Івана Котляревського" (1898), „Ілюстроване українсько-руське письменство в життєписах для молодежи" (1909), „Виїмки з українсько-руського письменства 16-17 ст. для вищих кляс середніх шкіл" (1916) та інші. Ці праці, безперечно, мали великий вплив не тільки на навчаль­но-виховний процес в тодішніх навчальних закладах, але й розкривали актуа­льні проблеми дальшого розвою мови і літератури, просвітництва. Уклав польсько-український словник. Писав літературні твори під псевдонімами Лопач, Михань.

Деякий час редагував дитячий журнал „Дзвінок".

М. Пачовський - автор пісень для мішаного хору, зокрема, „Ой не гаразд, запорожці", „Чумаки" та ін.

Похований в Долині на старому цвинтарі. У 2001 р. стараннями районної організації Товариства охорони пам'яток історії та культури могилу М. Пачовського відновлено.

Пачовський Михайло // Ярич І. 1000-ліття в обличчях : Долина, Болехів, околиці : біогр. довід. / І. Ярич. - Івано-Франківськ, 2003. -

С. 193-194.

Листи до Кирила Студинського // У півстолітніх змаганнях. - К., 1993. - С. 137, 184.

***

Пачовський Михайло // Ярич І. 1000-ліття в обличчях : Долина, Болехів, околиці : біогр. довід. / І. Ярич. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 193-194.

Пачовський Михайло // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Т. 1 / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 116.

Пачовський Михайло // Поліття. - 1996. - № 35 (жовт.).

Лаврів В. Педагог Михайло Пачовський / В. Лаврів, В. Олійник // Свіча. - 1991. - 23 лют.

Злагода В. Прийшов із забуття / В. Злагода // Громадський голос. - 1990. - 27 листоп.

Пачовський Михайло // Комсомольський прапор. - 1980. - 12 січ.

Пачовський Михайло // Енциклопедія українознавства. Т. 5. - Париж ; Нью-Йорк, 1966. - С. 1965.

Пачовський Михайло // Українська Загальна Енциклопедія. Т. 2. - Л., 1933. - С. 1005.

16 жовтня - 80 років від дня народження Ярослава Дорошенка (1931-2007), українського поета, журналіста

Народився Ярослав Дорошенко у селі Тязеві Тисменицького району в простій хліборобській родині. Батько був членом „Просвіти", учасником драмгуртка, він виховував сина в українському патріотичному дусі. Після закінчення Тязівської семирічки молодий Ярослав був заарештований і засуджений на 25 років. Кару відбував на Воркуті. З настанням „хрущовської відлиги" восени 1955 р. вийшов на волю. Завершив середню освіту у вечірній школі № 2 м. Івано-Франківська. Працював рисувальником на склодзеркальному заводі і одночасно заочно закінчив історико-філологічний факультет Івано-Франківського педінституту. Впродовж 1968-1974 рр. працював у редакціях обласних газет, був прийнятий до Спілки журналістів. Друкував рецензії на художні твори, писав поезії, був учасником обласного літоб'єднання. З 1975 по 1990 рр. був старшим редактором обласного управління кінофікації, а згодом кореспондентом-організатором Бюро пропаганди художньої літератури Спілки письменників України в області. Член Національної Спілки письменників з 1982 р. З червня 1990 р. очолював обласну письменницьку організацію. Ярослав Дорошенко автор численних поетичних збірок, друкував свої вірші у всеукраїнських та обласних періодичних виданнях. Композиторами написано низку пісень на слова поета. Зокрема, це „Карпатські дороги", „Зіронька", „Мамині мальви", „Лагідна печаль", „Журавлі", „Гуцульські килими", „Місто моє" тощо. Я.Дорошенко відомий в світі український письменник з цінними здобутками в царині художнього й наукового слова, лауреат міжнародних літературних премій. В 2004 р. йому присвоєно звання лауреата Всеукраїнської Аркадійської літературної премії за талановиту книжку сонетів „Сонце у сльозині".

Помер Я. Дорошенко 20 березня 2007 р.

Веселятка : вірші для дітей дошкіл. та шкіл. віку. - Коломия : Вік, 2005. - 24 с.

Дерев собори золоті : вибр. поезії. - Коломия : Вік, 2001. - 216 с.

Фрагменти спогадів // Реабілітовані історією : Івано-Франків. обл. Т. 2. - Івано-Франківськ, 2001. - С. 43-54.

Поезії // Слово благовісту : антологія укр. реліг. поезії. - Л., 1999. - С. 692.

Сонце у сльозині : сонети 1975-1995. - Коломия : Вік, 1995. - 94 с.

Весла часу : вінок сонетів. - Коломия : Вік, 1994. - 24 с.

Жага : поезії. - Ужгород : Карпати, 1984. - 72 с.

Живучість : поезії. - Ужгород : Карпати, 1979. - 95 с.

Зоряниця : поезії. - Ужгород : Карпати, 1972. - 38 с.

***

Калмикова О. Мужній, гранований сонете, душі клітиночко жива / О. Калмикова // Перевал. - 2009. - № 4. - С. 105-109.

Поперечна Л. В полум'ї ранків, в росі на калині.../ Л. Поперечна // Західний кур'єр. - 2008. - 10 квіт.

Осадчук П. Живучість нескореної душі / П. Осадчук // Літературна Україна. - 2008. - 20 берез. ; Західний кур'єр. - 2008. - 20 берез.

Юсип Д. Він завжди довіряв власному серцю / Д. Юсип // Галичина. - 2008. - 20 берез.

Арсенич П. Письменник і просвітницький діяч : [некролог письм. Я. Дорошенка] / П. Арсенич // Галицька Просвіта. - 2007. - 23 берез.

Ярослав Дорошенко : некролог // Галичина. - 2007. - 22 берез.

Ярослав Дорошенко : некролог // Літературна Україна. - 2007. - 29 берез.

Дацько І., Підберезька Л. Лолин пам'ятає / І. Дацько, Л. Підберезька // Літературна Україна. - 2007. - 12 квіт.

Дерев собори золотії // Хто є хто на Івано-Франківщині : новітня історія через віки. -Вип. 3. - К., 2006. - С. 59.

Симчич М. Пам'яті Ярослава Дорошенка : вірш / М. Симчич // Галичина. - 2007. - 28 квіт.

Олійник В. Дороги, що пахнуть смереками / В. Олійник // Свіча. - 2006. - 18 жовт.

Сурма і міра отчої землі // Галичина. - 2006. - 17 жовт.

Чир Н. Він чує в серці молоду наснагу / Н. Чир // Народна воля. - 2006. - 27 жовт.

Фащук В. І на сторожі ... поставив слово / В. Фащук // Галицька Просвіта. - 2006. - 19 жовт.

30 жовтня - 100 років з дня народження Григорія Крука (1911-1988), українського скульптора із світовим ім'ям

Народився Григорій Крук в селі Братишів Тлумацького району. Здобував мистецьку освіту у станіславській деревообробній школі, Львівській школі декоративного мистецтва, Краківській академії мистецтв та у вищій школі образотворчого мистецтва в Берліні. На мистецькі уподобання майстра великий вплив мало знайомство з колекціями єгипетської і античної скульптури в музеях Берліна, з творчістю сучасних йому німецьких скульпторів.

Міжнародне визнання твори митця отримали за вдале поєднання традицій української народної скульптури з новітніми течіями мистецтва країн Заходу.

Тематично роботи Крука охоплюють три основні напрямки: світ галицького селянина; твори, що з'явилися під враженням класичної спадщини; та роботи гумористично-гротескного плану.

Портретні скульптури Тараса Шевченка, Володимира Великого, Івана Мазепи, Василя Стефаника, Йосипа Сліпого та інших складають золотий фонд українського мистецтва. За портрет папи Павла VI майстер був нагороджений срібною медаллю.

Викладав в Мюнхенській Академії Мистецтв, де створив свою школу. Помер в Мюнхені в 1988.

Григорій Крук вписав гідну сторінку у скарбницю світової різьби, назавжди залишившись сином української нації.

Мій шлях до різьби // Перевал. - 1993. - № 2. - С. 56.

З молодих років у Станиславові // Альманах Станиславівської землі. Т. 1. - Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен, 1975. - С. 546-551.

* * *

Батіг М. Пісня, що народилася із сонця і землі / М. Батіг // Три мости. - 2006. - 23-29 лип.

Боднарчук П. Григір Крук: „Як сядете коло вечері, то згадайте і мне, того хлопця, що пас корову" : [епістолярна спадщина скульптура Г. Крука] / П. Боднарчук // Злагода. - 2006. - 23 верес. - С. 4.

Яновський Я. Шляхи Григорія Крука / Я. Яновський // Західний кур'єр. - 2006. - 9 листоп. - С. 16.

Боднарчук П. Автор пам'ятника Симонові Петлюрі [у Парижі] наш земляк / П. Боднарчук // Галицька Просвіта. - 2005. - 1 груд.

Стебельський Б. Григорій Крук / Б. Стебельський // Образотворче мистецтво. - 2002. - № 3. - С. 12-13.

Кам'яні птиці Григора Крука // Злагода. - 1997. - 15 лют.

Григір Крук // Буджак М. Золоте жниво. Кн. 2-3 / М. Буджак. - Тлумач, 1996. - С. 8-14.

Стебельський Б. Григорій Крук / Б. Стебельський // Альманах Станиславівської землі. Т. 2. - Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1985. - С. 546-551.

6 листопада - 200 років з дня народження Маркіяна Шашкевича (1811-1843), українського письменника, поета, громадсько-освітнього діяча, засновника „Руської трійці"

Шашкевич Маркіян Семенович (псевдонім Руслан Шашкевич) - найталановитіший із поетів - членів літературного гуртка „Руська трійця", ініціатором створення якого він був. У його доробку - вірші на історичні теми, ліричні поезії, проза та переклади із слов'янських літератур. Запровадив народну мову в популярні й наукові видання, у шкільні підручники, проголосив ідею єдності всього українського народу.

Маркіян Шашкевич народився в с. Підлісся (тепер Львівська область) в родині священика. Освіту здобував у Львівській духовній семінарії, на філософському факультеті Львівського університету, а також навчаючись самотужки. Працював священиком у селах Львівщини.

У своїх віршах поет прославляє сильні особистості української історії, боротьбу за незалежність України, висловлює впевненість у майбутті свого народу. М. Шашкевич скерував розвиток рідне літератури на органічний зв'язок із фольклором та зі словесності інших слов'янських народів. Його „Читанка", укладена у 1836 р довгий час залишалася в Галичині найпопулярнішим твором для народного читання.

На початку 1830-х рр. у Львові М. Шашкевич, разом із своїми однодумцями - Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким, створив літературний гурток „Руська трійця". Членів гуртка об'єднала ідея праці на ниві загальнонаціональної культури з концептуальною засадою - будити народ, навчати хліборобів і самим навчатися в них. Студенти збирали усну народну творчість, героїчні перекази далекого минулого, вивчали історію України, пробували свої сили в поезії. Молоді галичани хотіли перед усім світом заявити про існування своєї національної мови, народної поезії, прадавньої культури, а також про історичну неминучість возз'єднання всіх українських земель, які на той час перебували в складі двох імперій, а колись складали єдину Київську державу. Свою діяльність гуртківці розпочала з широко запланованих фольклорно-етнографічних студій. Молоді ентузіасти „руського слова" були окрилені відродженням західних і південних слов'ян і, передусім, появою нової української літератури на Наддніпрянщині, що творилася живою національною мовою намагалися зміцнити свої контакти з громадськими діячами Східної України та братніми слов'янськими народами.

У 1833 р. за ініціативи М. Шашкевича було складено альманах „Син Русі", що за своїм змістом мав виразний загальноукраїнський характер. Проте віденська і львівська цензури не допустили збірку до друку. Тільки у 1836 р. під назвою „Русалка Дністровая" альманах побачив світ у Будимі (Будапешт). „Русалка Дністровая" мала велике національне та історико-літературне значення - вона започаткувала народження нової української літератури в Галичині й утвердила у суспільному житті та культурі живу народну мову. Хоч клерикальна цензура перешкодила поширенню більшої частини накладу, альманах користувався великим успіхом і справив значний вплив на суспільну свідомість. У передмові Маркіян Шашкевич зазначив важкі умови, в яких пробивалися паростки нової галицької літератури. „Русалку Дністровую" знав Т. Шевченко й високо цінував опубліковані твори. Альманах за змістом, мовою і духом став всеукраїнським літературним явищем.

Шашкевич Маркіян // Золота книга української еліти. Т. 2. - К., 2001. - С. 532.

Веснівка : лірика / упоряд. та вступ. ст. і приміт. Р. М. Лубківського. - Л. : Каменяр, 1987. - 125 с.

Твори / Шашкевич М. С., Вагилевич І. М., Головацький Я. Ф. - К. : Дніпро, 1982. - 367 с.

Твори / упоряд., підгот. текстів, вступ. ст., приміт. М. Й. Шалати. - К. : Дніпро, 1973. - 191 с. : іл.

Народні пісні в записах Маркіяна Шашкевича / упоряд., вступ. ст. і приміт. М. Й. Шалати. - К. : Музична Україна, 1973. - 110 с.

***

Горак Р. В пошуках нащадків Маркіяна Шашкевича / Р. Горак // Дзвін. - 2009. - № 7. - С. 114-119.

Грабовецький В. З історії некрополя Маркіяна Шашкевича : до 200-річчя з дня уродин / В. Грабовецький ; Івано-Франків. держ. історико-мемор. музей О. Довбуша. - Івано-Франківськ, 2009. - 15 с.

Грабовецький В. Незабутня „Веснівка" Маркіяна Шашкевича та туга за його рідним Підлиссям / В. Грабовецький. - Івано-Франківськ, 2009. - 11 с.

Грабовецький В. Перший гомін дзвону : до 200-річчя уродин М. Шашкевича і Т. Шевченка 2011 і 2014 рр. / В. Грабовецький. - Івано-Франківськ, 2009. - 71 с.

Грабовецький В. Поетизовані сторінки історії героїчного минулого України в творчості Маркіяна Шашкевича : до 200-річчя уродин / В. Грабовецький. - Івано-Франківськ, 2009. - 23 с.

Гоян Я. Портрет : літ. портр. Маркіяна Шашкевича / Я. Гоян. - К. : Веселка, 2007. - 126 с.

Паламар І. Національне й християнське у світогляді та життєдіяльності о. М. Шашкевича / І. Паламар // Українознавець. Вип. 5. - Л., 2007. - С. 38-40.

Стеблій Ф. Кличе до гурту безсмертний Маркіян Шашкевич / Ф. Стеблій // Літературна Україна. - 2007. - 22 листоп. - С. 1.

Грабовецький В. Підлисся. Тисячолітній літопис села Маркіяна Шашкевича: життя, творчість та вшанування будителя галичан / В. Грабовецький. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. - 216 с.

Скальська У. Маркіян Шашкевич і сучасність / У. Скальська // Науковий Вісник Українського Інституту. Т. Х. - М., 2006. - С. 94-95.

Шашкевич Маркіян // Державна політика та громадські діячі України. - К., 2002. - С. 165-168.

Маркіян Шашкевич // Крет Н. Гуцульщина літературна / Н. Крет. - Косів, 2002. - С. 23.

Шашкевич Маркіян // Золота книга української еліти. Т. 2. - К., 2001. - С. 532.

10 листопада - 60 років Неонілі Стефурак (1951), сучасній українській поетесі і журналістці

Відома на Прикарпатті журналістка і письменниця, лауреат міської премії ім. І. Франка, член Національної спілки письменників України.

Народилася 10 листопада 1951 року в м. Коломиї на Івано-Франківщині.

Закінчила Львівський медичний інститут і Літературний інститут імені М. Горького в Москві. Протягом 10 років очолювала обласне літературне об'єднання „Іскри юності". Працювала в редакції Івано-Франківської молодіжної газети, кореспондентом „Галичини". Входила до складу редколегії львівських релігійних журналістів „Місіонер", „Милосердний самарянин", „Діти Непорочної". У її перекладах із польської побачили світ книжки реколекцій з католицькими святими, інші духовні твори. До 2000-річчя Різдва Христового нагороджена срібною медаллю УГКЦ.

У творчому доробку письменниці є поетичні та прозові твори, п'єси, вірші для дітей. У співдружності з композиторами Павлом Дворським, Остапом Гавришем, Володимиром Домшинським, Зоєю Слободян, Лесею Малько створила низку пісень, які неодноразово ставали лауреатами різних пісенних конкурсів і фестивалів. Поле її журналістської діяльності - культура і духовність: те, без чого не може бути ані сильної нації, ані цивілізованої держави.

 http://lib.if.ua/litprem

Душа : вірші, есе. - Коломия : Вік, 2006. - 64 с.

Терноцвіт : вибране. - Івано-Франківськ, 2002. - 148с.

Проща : вірші, новели, пер. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1999. - 79 с.

Спалах : поезії. - Л. : Літ. Львів, 1994. - 82 с.

Дикі яблука : вірші. - К. : Молодь, 1990. - 100 с.

Голуби і леви : поезії. - К. : Рад. письменник, 1985. - 103 с.

За плугом сонця : поезії. - Ужгород : Карпати, 1984. - 112 с.

Мелодія краплин : поезії. - Ужгород : Карпати, 1978. - 94 с.

***

Ровенчак О. Сонячна криниця / О. Ровенчак // Свіча. - 2010. - 19 берез. - С. 5.

Гросевич Т. Заради вічних почуттів : [про кн. „Душа"] / Т. Гросевич // Літературна Україна. - 2008. - 27 берез. - С. 4.

Григорчук В. Розмова про вічність : [про зб. поезій „Душа"] / В. Григорович // Галичина. - 2007. - 8 трав.

Гросевич Т. Заради вічної душі : про зб. поезій „Душа" / Т. Гросевич // Перевал. - 2007. - № 4. - С. 146.

Юсип Д. А хвилі серця. наче океан : [про поет. зб. „Душа"] // Вечірній Івано-Франківськ. - 2007. - 22 берез. - С. 8.

Добрянський В. Лише заради вічної душі / В. Добрянський // Галичина. - 2006. - 9 листоп. - С. 10.

„Мелодія прощальна і сумна"... // Баран Є. Навздогін дев'яностим : проза бібліофіла / Є. Баран. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 140-141.

Худик Л. Душа у вірші та есе : [про нову зб. поезій „Душа"] // Галицька Просвіта. - 2006. - 9 листоп.

Неоніла Стефурак // Крет Н. Гуцульщина літературна / Н. Крет. - Косів, 2002. - С. 347-349.

Неоніла Стефурак // Від Карпат до Опілля : тв. письменників Івано-Франківщини. - Коломия, 2001. - С. 393.

Стефурак Неоніла // Васильчук М. Коломийський азбуковник / М. Васильчук. - Коломия, 2000. - С. 163.

15 листопада - 90 років Оксані Затварській (1921), заслуженій артистці України

Одним із перших заходів Радянської влади на Прикарпатті в галузі культури було створення на базі самодіяльних мистецьких колективів обласного музично-драматичного театру імені І. Франка. Прем'єрою у 1939 році була перша радянська п'єса О. Корнійчука „Платон Кречет", де О. Затварська зіграла епізодичну роль Олі. То було її акторське хрещення. А потім, вже у 1963 році, театр знову в новій редакції поставив виставу „Платон Кречет", в якій головну роль талановито відтворила на сцені Оксана Затварська.

У роки війни О. Затварська працювала у Коломийському пересувному театрі, й грала головні ролі в оперетах. З успіхом творила своїх героїнь: стару циганку Чіпру у „Циганському бароні", Серполет у „Корневільських дзвонах", Христину-поштарку в „Пташнику з Тиролю", виступала в опереті „Барон Кіммель", опері М. Аркаса „Катерина".

Саме в Коломийському драмтеатрі Оксана Ілларіонівна зіграла чудові ролі: Килину в „Лісовій пісні" Л. Українки, Луїзу й Леді Мільфорт „Підступність і кохання" за Ф. Шіллером, Мавру „У неділю рано зілля копала", Тізбе „Анфісло, тиран Падуанський" за В. Гюго. Роль Тізбе - найулюбніша. Скільки б її не грала О. Затварська, виходила на сцену, помирала і воскресала разом з нею, дорожила й жила нею.

У Коломийському драмтеатрі вона творила Марину у „Владі
темряви" Л. Толстого (див. фото) і Панову у п'єсі К. Треньова „Любов Ярова", Поліну в „Мачусі" О. Бальзака.

У травні 1954 року Оксані Затварській присвоєно почесне звання Заслуженої артистки УРСР за заслуги в розвитку радянського театрального мистецтва. В 1962 році вона знову прийшла до Станіславського облмуздрамтеатру імені І. Франка, де першою її головною роллю була Юстина за повістю Х. Вуолійоні „Юстина".

На фестивалі румунської драматургії у Москві високо оцінили роботу О. Затварської у комедії М. Себастяна „Безіменна зірка", де актриса відтворила образ мадмуазель Куку. Тільки одну О. Затварську з-поміж акторів Радянського Союзу, які теж виконували цю роль, нагородили Почесною грамотою за підписом міністра культури Є. Фурцевої та голови ВТТ М. Царьова за найкраще виконання ролі мадмуазель Куку.

Оксана Ілларіонівна багато сил і часу присвячувала громадській роботі: їй належала ідея побудови для області нового великого приміщення облмуздрамтеатру. Саме вона мріяла про спорудження в Яблунові монументу Незалежності, який збудовано у 1994 році. Це був перший в Україні монумент на честь проголошення Незалежності.

У наступні роки Оксана Затварська разом з громадою Яблунова та владою селища була на всіх акціях і урочистостях до різних подій. Їй першій в 2006 році присвоєно звання „Почесний громадянин Яблунова".

Окрасою кожної зустрічі Оксани Ілларіонівни з театральною молоддю, друзями є декламація віршів Т. Шевченка, І. Франка, Л. Забашти, Б. Радиша. Особливо люблять слухати у її виконанні вірш Лесі Петлюри „О, прапор наш..."

Ця легендарна жінка-актриса, жінка-патріот дарує всім, з ким вона спілкується, своє тепло, щирість, лучезарну посмішку, радість і затишок.

І наше обласне місто, хоч і називають в столиці провінційним, гордиться нашою улюбленецею, легендою - Оксаною Затварською, яка прославила своїм трудом Україну.

Рассадіна Л. Легенда прикарпатської сцени / Л. Рассадіна // Прикарпатська правда. - 2009. - 18 груд.

 ***

Рассадіна Л. Легенда прикарпатської сцени / Л. Рассадіна // Прикарпатська правда. - 2009. - 18 груд. - С. 8.

Назарчук Д. Одержима / Д. Назарчук // Голос України. - 2006. - 16 груд. - С. 13.

Стефурак Н. Легенда українського театру / Н. Стефурак // Галичина. - 2006. - 25 листоп. - С. 7.

Халус О. Прикарпатська Заньковецька / О. Халус // Українське слово. - 2006. - 28 листоп.-5 груд.

Затварська Оксана // Васильчук М. Коломий ський азбуковник / М. Васильчук. - Коломия, 2000. - С. 63-64.

Затварська Оксана // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. - Косів, 1997. - С. 37.

Затварська Р. Три пори року : худож.-док. вид. / Р. Затварська ; ред. В. Томащук. - Коломия : Вік, 1996. - 76 с.

7 грудня - 200 років з дня народження Миколи Устияновича (1811-1885), західноукраїнського поета

Микола Леонтійович Устиянович народився 7 грудня 1811 р. у сім'ї бурмистра містечка Миколаєва на Львівщині. Після закінчення місцевої початкової школи М. Устиянович продовжував здобувати освіту у Львові в звичайній школі, а потім у гімназії. Чутливий і запальний юнак захоплювався патріотичним ентузіазмом польської молоді на початку 30-х років.

З 1834 р. по 1838 рік М. Устиянович учився у Львівській духовній семінарії. Висвятившись на священика, був адміністратором у с. Волкові біля Львова, а згодом переїхав на парафію у гірське село Славськ Стрийського округу.

У 1836 р. М. Устиянович написав свій перший вірш „Сльоза на гробі М. Гарасевича", який завдяки його народній мові був схвально оцінений семінаристами й спричинився до його знайомства з М. Шашкевичем. Репресії, що їх зазнали творці „Русалки Дністрової", насмішки недругів народної мови знесмілили молодого поета, і до 1846 р. він майже нічого не писав.

Тільки 1848 рік розбудив М. Устияновича: він став одним із ініціаторів скликання і душею „Собору учених руських" у Львові, на сторінках перших українських газет „Зоря галицька", „Галичо-руський вісник" (деякий час М. Устиянович був її редактором) помістив свої кращі поетичні й прозові твори: „Старий Єфрем", „Месть верховинця", „Страстний четвер" та ін.

У 1850 р. з переходом редакції „Вісника" до Відня М. Устиянович повернувся до Славська, продовжуючи надсилати свої твори до багатьох українських видань. У 1861 р. був обраний послом до крайового сейму. Відірваний від громадсько-культурного життя, обтяжений великою сім'єю, М. Устиянович останні двадцять років життя поступово згасав як письменник. На зміну поетичній, часто пісенній мові, яку Устиянович так високо підніс у своїх кращих творах, прийшло штучне „язичіє".
Помер М. Устиянович 3 листопада 1885 р. на Буковині у м. Сучаві, куди він переїхав 1870 р. „Не послідню силу, - писав у некролозі І. Франко, - покрила буковинська земля... умер один із перших будителів нашого народного духу, друг Маркіяна, „Соловейко", як звали його молодші товариші, умер, залетівши на старості літ на чуже поле, забажавши співати „по нотам".

М. Устиянович щиро любив свій рідний народ. У часи розквіту творчих сил він створив не один хороший твір народною мовою і цим заслужив шану нащадків.

Свої твори письменник підписував: Николай з Николаєва; Дротарь; Наум; Н. з Н.; Н. У.; Ъ.

Поезії. - К. : Рад. письм., 1987. - 250 с. ; іл.

***

Гулевич Л. Бойківська тема у прозі Миколи Устияновича / Л. Гулевич // Слово і Час. - 2006. - № 9. - С. С. 40-45 ; Літопис Бойківщини. - 2002. - Ч. 2. - С. 81-87.

Микола Устиянович // Крет Н. Гуцульщина літературна / Н . Крет. - Косів, 2002. - С. 33.

Кречковський Л. „Треба і за музей пам'ятати" [М. Устияновича] / Л. Кречковський // Гуцульщина (Торонто). - 1998. - С. 19-20.

Микола Устиянович // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. - Косів, 1997. - С. 82.

Микола Устиянович // Петраш О. Подвижник української ідеї / О. Петраш. - Т., 1996. - с. 111-129.

Микола Устиянович // Сеньків І. Гуцульська спадщина / І. Сеньків. - К., 1995. - С. 341-343.

Микола Устиянович // Особисті архівні фонди відділу рукописів. - Л., 1995. - С. 205.

30 грудня - 105 років з дня народження Святослава Гординського (1906-1993), українського поета, перекладача, літературознавця, художника і мистецтвознавця

Народився 1906 р. в Коломиї у родині професора місцевої української гімназії. Навчався у Львівському університеті, студіював живопис у Олекси Новаківського. Мистецтво вивчав на Курсах рисунка в Берлінській та Паризькій академіях. До 1939 р. часто бував на Гуцульщині, робив проекти килимів для Косівського закладу „Гуцульське мистецтво". Після закінчення Другої світової війни жив в еміграції.

Як художник Святослав Гординський брав участь у престижних всесвітніх виставках, виклав мозаїкою Собор Святої Софії у Римі, оздобив майже 50 українських церков у Європі та Північній Америці. Він був також талановитим поетом. З 1933 р. видав у різних видавництвах світу понад 10 поетичних збірок. Переклав „Слово о полку Ігоревім". Плідно працював і як перекладач віршів Горація, Овідія, Віктора Гюго, Шарля Бодлера та ін.

У 1991 р. Святослав Гординський приїжджав на Україну.

Помер 8 травня 1993 р. у Нью-Йорку.

Великодні мотиви : [комплект листівок] / авт. тексту М. Васильчук. - [Коломия : Вік], [2007]. - 1 папка. - (Коломия у світі мистецтва ; вип. 1).

Поезія // Київ. - 2005. - № 7-8. - С. 97-108.

На переломі епох : літературозн. ст., огляди, есеї, рец., спогади, листи. - Л. : Світ, 2004. - 504 с. + 32 вкл. іл.

Вірші // Українське слово : хрестоматія укр. л-ри. та літ. критики ХХ ст. Кн. 1. - К., 1994. - С. 690-694.

І переливи барв, і динамічність ліній.. : вірші і поеми. - Л. : Каменяр, 1990. - 270 с.

***

Волошин Л. Рання авангардова графіка Святослава Гординського: до проблеми національного в українському авангарді / Л. Волошин // Образотворче мистецтво. - 2008. - № 4. - С. 48-51.

Волошин Л. До взаємин Гординського з Новаківським / Л. Волошин // Образотворче мистецтво. - 2007. - № 2. - С. 70-72.

Глинчак В. „Кольори і слова в натхненному танку..." / В. Глинчак // Образотворче мистецтво. - 2007. - № 2. - С. 8-9.

Головата Л. Святослав Гординський - центральна постать львівського видавничого процесу в роки німецької окупації / Л. Головата // Записки ЛНБ. Вип. 15. - Л., 2007. - С. 379-407.

Художник і поет // Знаменні дати : календар. - К., 2006. - С. 249-254. - Бібліогр. в кінці ст.

Речник українського мистецтва // Певний Б. Майстри нашого мистецтва: роздуми про мистців та мистецтво / Б. Певний. - Нью-Йорк ; К., 2005. - 432 с.

Слабошпицький М. Львівський маестро / М. Слабошпицький // Київ. - 2005. - № 7-8. - С. 109-115.

Тетерина-Блохин Д. Ретроспективний погляд на творчість Святослава Гординського / Д. Тетерин-Блохин // Визвольний шлях. - 2003. - № 8. - С. 65-83.

Гординський Святослав // Васильчук М. Коломийський азбуковник / М. Васильчук. - Коломия, 2000. - С. 44-45.

Святослав Гординський : біогр. довідка і бібліогр. // Повернуті імена : рек. бібліогр. покажч. Вип. 3. - К., 1994. - С. 10-15.

Гординський Святослав // Енциклопедія Українознавства. - Т. 2. - Л., 1993. - С. 411.

Гординський Святослав // Історія української літератури ХХ століття. Кн. 1. (1910-1930-ті роки). - К., 1993. - С. 423-426.

Гординський Святослав // Митці України : енцикл. довід. - К., 1992. - С. 177-178



Создан 01 сен 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником

Интернет реклама УБС